"Видав перший томик афоризмів. Шукав кошти на наступний"

У місті Калуш на Івано-Франківщині обірвалося життя журналіста й фотографа 73-річного Василя МЕЛЬНИКА.

— Познайомився з Василем в Ізяславі 1976-го, коли служив у армії, — розповідає друг Ігор Роп'яник, 62 роки. — Після школи я хотів учитися на журналіста, але для вступу не вистачило балів. До нас на військові збори приїхали студенти журфаку. Розговорилися з Василем. Одразу відчув свою людину. З ним можна було розмовляти відверто, щиро, по душах. Пізніше життя нас знову звело. Разом працювали, ходили в один фотоклуб, організовували виставки, дружили.

Востаннє бачився з Василем у січні цього року. Як завжди, поспішав на свій автобус до Калуша. Радів, що видав перший томик афоризмів. Шукав кошти на наступний, ділився планами. Тоді зробили останнє спільне фото.

Василь Мельник працював кореспондентом і редактором. Був фотографом обласної газети "Галичина".

— Багато років тому принесла допис у редакцію "Галичини", — розповідає 47-річна Наталя Байдюк. — Василь Олексійович попросив мене показати ближче перстень на руці. Тоді серйозно так сказав, що не може його мені повернути. Я злякалася, а виявилося — він пожартував. Був веселий і щирий.

Василь Мельник довго хворів. Рідні діагноз не розголошують. У нього залишилися син та онуки.

×