Валентина Паніван, 52 роки, торік переїхала з райцентру Звенигородка до єдиного сина в Черкаси. Удома залишила чоловіка та свекруху. Жінка тяжко хворіла: їй вирізали яєчник, знайшли кісту на шийці матки, нирках. Мала гайморит, панкреатит, падав зір, мучили виразки шлунка, 12-палої кишки, жовчного міхура. Син Олег Волощук за рік вилікував матір.

— Скільки я по лікарнях належалася! — розповідає Валентина Сергіївна. — До живота не могла доторкнутися. Нило й боліло все тіло. Лікарі ще знайшли в мене солітера (вид глистів. — "ГПУ"). Щоб вигнати його, пила гас. Так охляла, що ложку до рота не могла піднести. Було, як піду до крамниці по хліб, то везу його на кравчучці, бо сили немає нести.

Лікувалася жінка й у бабок. Купувала обереги, замовлені медальйони. Придбала навіть заговорений долар. Коли за нею приїхав син із дружиною, Валентина Сергіївна була лежача.

— Із собою мама прихватила торбу таблеток, крапель, настойок.  Наказав усе повикидати, — говорить 34-річний Олег. Він займається кікбоксингом, 14 років обливається холодною водою. Щодня читає Біблію, щосуботи голодує. Не вживає спиртного, м"яса, сала, яєць, дріжджових виробів, кисломолочних продуктів, не палить. До цього привчив і дружину Світлану з донькою Іриною. Матір Олег теж змусив жити за цими правилами.

— Спочатку плакала, бо не могла залізти під холодну воду, — каже Валентина. — Коли почала голодувати, тіло вкрилося червоним висипом. Олег сказав, що то всіляка хімія з мене виходить.

У двокімнатному помешканні Волощуків висить розбита боксерська груша, обмотана скотчем. Під стіною стоять чотири спортивні велосипеди. Щонеділі вся родина їздить ними 5 км, а потім купається у Дніпрі.

Подала на розлучення. Хату й машину залишила чоловікові

Валентина Паніван худорлява, коротке волосся пофарбоване в рубіновий колір. Жінка 50 разів качає на підлозі прес, тоді стає на ваги.

— 59 кілограмів, — каже. — Подивіться, які руки накачані. А ще рік тому шкіра на мені висіла.

Починає бити руками в боксерських рукавичках грушу.

Невістка Світлана ріже дієтичний торт. Розповідає, що в родині не вживають цукру. Вершки збивають з бананами. А так їдять яблука, моркву, топінамбур. Купували б і мед, якби були переконані, що він без цукру.

Валентина Сергіївна каже, що її хвороби минули за місяць. Після цього вона повернулася до чоловіка у Звенигородку. Але він не прийняв помолоділу, здорову й щасливу дружину. Відмовився кинути палити, сісти на дієту, обливатися холодною водою.

Жінка подала на розлучення. Хату й машину залишила чоловікові.

Олег — син Валентини від першого шлюбу. Вперше Паніван одружилася в 17 років. Доти жила з родичами. Коли їй було 5 років, батько Сергій Шуляков потрапив під поїзд. Кажуть, він посварився з кондуктором. Але як сталася трагедія, ніхто не бачив. Мати Валентини Тамара хворіла на шизофренію. Вона часто лежала в лікарнях.

1956, 12 березня — Валентина Паніван народилася в с. Вільхівець Звенигородського р-ну Черкаської обл.
1961 — помер батько Сергій
1973 — узяла шлюб
1974, 13 січня — народився син Олег
1986 — вруге вийшла заміж; за рік померла мати Тамара
1993 — вступила до Лисянського ПТУ на спеціальність кухаря
1996 — продала хату в Лисянці й купила в Звенигородці
2006 — тяжко хвора приїхала до сина в Черкаси
2007 — розлучилася із чоловіком

×