Сороковини справили по керамістці 58-річній Валентині ЖИВКО із села Бубнівка Волочиського району на Хмельниччині. Померла 11 грудня. Перед тим перенесла інсульт.
— Тітка Валентина була самородок, — розповідає племінниця Наталія Сентемон. — У роботах зображала те, що бачила в житті. Малювала на виробах пташок, тварин і людей. Була весела, добра і щира. Вела у школі гончарний гурток. На свята завжди проводила майстер-класи. Коли митці приїздили до Бубнівки на планери, не лише ділилася своїми знаннями і вміннями, а й дбала — щоб люди не були голодні й мали, де переночувати. Частувала їх варениками чи вареною кукурудзою. Тримала велике господарство. Любила співати, сама придумувала пісні. Мріяла, щоб у селі був музей. Хотіла під нього віддати власну хату, але все ніяк не встигла зробити там ремонт. Кілька місяців тому перенесла інсульт. Після того їй важко було підніматися. Коли провідувала, казала: "Вставайте, ходіть. Вам же треба ще виставку зробити". Хоч було важко, духом вона не падала.
— Валя мріяла про виставку, — додає подруга Людмила Філінська. — Казала: "Покажу свої роботи, а потім роздарую людям — нехай їх радують". Отримувала задоволення, коли дарувала свої творіння. Востаннє розмовляли з нею за два місяці до смерті. Вона хворіла. Говорили про життя.
Твори Валентини Живко зберігаються в музеї-заповіднику українського гончарства в Опішні, Вінницькому краєзнавчому музеї, Київському музеї Івана Гончара. Провела чотири персональні виставки. На останній представили ще й свої народні картини. Була вдова. Виховала трьох синів.
— Валя давно мріяла малювати, але за домашніми клопотами часу бракувало, — каже Філінська. — Почала писати картини недавно, коли діти стали самостійними. Мала ще багато планів і задумів. До кінця реалізуватися так і не змогла.
7 
35413
Коментарі