40-річний реалізатор на ринку Вадим Шарапа з міста Новгород-Сіверський на Чернігівщині кожного літа подорожує велосипедом.
— Велотуризмом заразився у 2003-му, — розповідає русявий чоловік. — Приїхав у Харків до тещі, сходив на велоринок. І не втерпів — купив спортивного вєліка харківського виробництва за 400 гривень. Приїхав на ньому до Новгорода-Сіверського. А це 400 кілометрів.
Шарапа об"їздив усі області, окрім Волинської й Одеської. У червні повернувся з Казані — їздив до Олексія Славгородського, із яким служив на протичовновому кораблі на Північному флоті:
— Крутив педалі 24 дні, проїхав 2830 кілометрів. Із Олексієм не бачилися 19 років. Він в останню мить не втерпів чекати — виїхав назустріч за 16 кілометрів. Узяв із собою пляшку віскі 12-річної витримки.
Каже, до подорожі готувався рік. Їздив голландським велосипедом "джайнт", купив його за $600.
— Велотуристи поділяються на "архарів", які їздять гірськими дорогами на найдорожчій техніці. Й "піжонів" на легких велосипедах, які ночують у мотелях. Я належу до "коней" — у рюкзак кладу намет, спальник, килимок, газовий примус, армійський казанок, трохи одягу і ремкомплект для велосипеда. На їжу в день трачу не більше шести доларів. Обласні центри проїжджаю вдень, о шостій вечора стаю на ночівлю. Ночую подалі від поселень, обов"язково біля води, щоби постіратися, помитися. Коли їхав Мордовією, п"ять днів лупив дощ. Ночував тоді на заправках і по людях. Пускають охоче. Дехто цікавився, чи в мене все гаразд із головою. Друг із Шостки (місто у Сумській області. — "ГПУ") попросив заїхати на могилку його бойового товариша у Татарстані. Так я дав гак у 70 кілометрів, відшукав те село, могилку і передав сигаретку від Олега. Поклав на горбик мобілку, щоби сказав кілька слів товаришу по службі.
Дехто цікавився, чи в мене все гаразд із головою
У Нижньому Новгороді Вадим обідав у ресторані "Плакучая ива".
— Його господар — фанат фільму "Діамантова рука". Там під склом зберігають плавки Андрія Миронова, в яких актор був на знімальному майданчику. І піджак, який Анатолій Папанов забув на зйомках. Коронні фрази героїв фільму написані на кожному кроці. Я собі дозволив там чашечку кави випити, виклав 95 рублів. 18 гривень на наші.
Розповідає, що якось до смерті перелякався на ночівлі у республіці Чувашія.
— Зупинився біля покинутої кав"ярні. Уночі з лісу раптом вилазить щось волохате — і прямо до мене! Я дивлюся, а то зарослий, наче ведмідь, чолов"яга років 50. Під два метри ростом. Дитячим голоском просить: "Хлєбушка!" Залізну кружку з кип"ятком схопив голими руками. Нюхав хвилин п"ять, потім зрадів: "Чай, чай!" Розказав мені, що його лоханули з квартирою, бомжує років п"ять. Вирив собі землянку. На господарстві має молоток і сокиру, збирає на трасі піддони. Хвилин 15 посидів, зігрівся і пішов.
Додому Шарапа привіз десять тюбетейок і невеличкі сувеніри дружині Наталії, 12-річному сину Олександрові та доньці Світлані, 2 роки.
— Моя Наталя розуміє, що "хронік" має право на "санаторне-курортне лікування", — сміється. — Із нею двічі на день тримали зв"язок по телефону. Щоби не ображалася на мене, щороку вожу сім"ю по Карпатах.
1968, 23 січня — Вадим Шарапа народився в Новгороді-Сіверському на Чернігівщині
1987 — закінчив медичне училище, служив начальником медслужби на військовому кораблі
1995 — одружився з харків"янкою Наталією
1996 — народився син Олександр
2003 — купив першого велосипеда, повернувся ним із Харкова до Новгорода-Сіверського
2006 — народилася донька Світлана
2008 — подорожував велосипедом до Казані і назад (2830 км)
4 
35413
Коментарі