У пустелі Руб-ель-Халі в Саудівській Аравії хлопці катаються на сноубордах по піску.

— У нас майже не буває снігу, — каже 16-річний Мухаммед Абдула. — Торік випало трохи. Це був перший сніг у моєму житті. Батько до цього бачив у дитинстві. Це було 40 років тому. Ми раділи завірюсі, але все розтало за кілька днів. Люди масово скупляли санки і сноуборди, що продавці завезли у свої крамниці. Коли сніг розтав, усі почали займатися сендбордінгом — їздити по піску на сноуборді. Найкраще спускатися на піщаних кар'єрах або в пустелі на барханах. Головне, щоб сноуборд був сухий. Тоді не прилипатиме пісок. Дехто натирає його воском чи сухим милом. Кажуть, так він краще ковзає. Не люблю кататися на брудному сноуборді.

Підлітки з бідніших сімей, які не мають сноубордів, катаються на лижах і санчатах. Дехто використовує для спуску саморобні пластикові та дерев'яні дошки.

— Піски у Саудівській Аравії розкинулися на тисячі квадратних кілометрів, — говорить 32-річний Маджит аль-Двеайя з міста Табук. — Спускатися з дюн тут учаться із 7 років. Деякі майстри роблять спеціальні сноуборди для катання по піску. Серед місцевих навіть популярна приказка: "Під час безсніжжя і пісок — сніг". У пустелі головне не обгоріти. Вчетверте за місяць спалив ніс. Кататися у футболці гаряче, але без неї від поту й сонця швидко згорають плечі та живіт.

Араби кожні півроку влаштовують змагання на найкращого піщаного сноубордиста.

— Кататися у пустелі безпечніше, ніж на снігу в горах, — розказує Маджит. — У горах можна поламати ноги або побити голову. А під час ковзання по піску, якщо не пощастить, можеш поламати руку чи підвернути ногу. 20 відсотків новачків у перший тиждень тренувань зазвичай ламають зап'ястя. Дехто після цього йде зі спорту, дехто наступного дня приходить у гіпсі та продовжує тренуватися.

×