— Люди люблять таке. Коли щось на дорозі сталося, відео набирає багато переглядів. Залишені посеред проїжджої частини машини, аварії — все знімаю, — розповідає львів'янка 62-річна Лідія Филипчук. Працює водійкою трамвая. Віднедавна веде відеоблог в інтернеті.

— Почала 2010 року, коли купила цифровий фотоапарат. Хотіла створити щось своє. Зареєструвала канал на "Ютюбі". Першою публікацією було відео зі львівського Євромайдану. Потім стала викладати все, що назнімала до того. Наприклад, їздила до старшого брата на Кавказ. Каталася на підйомниках, фільмувала гори.

Лідія Степанівна заочно закінчила факультет журналістики Львівського університету ім. Івана Франка. Під час навчання працювала на трамваї — так вирішила питання з житлом та грішми.

— Думала, робота тимчасова. А от уже 37 років кермую.

Записи водійки-блогерки набрали 300 тис. переглядів. 2,6 тис. користувачів підписалися на її канал. Тепер відео знімає на телефон.

— Смартфон завжди зі мною. То побачу, як пташки б'ються, то люди цікаві трапляться. Одного разу затримка руху від центру була півтори години. Стояли трамваї чотирьох напрямків. На площі Франка посеред дороги хтось залишив іномарку. Зняла її. Власник машини потім писав мені, що не мала права.

Лідія Степанівна монтує ролики, додає музику, робить слайд-шоу зі світлин. Інколи про те, що бачить, розповідає за кадром.

— На День вишиванки знімала пасажирів у сорочках, які купували в мене квитки. Запитувала, чи вони не проти. Одна жінка розказала, що має вишиванку від прабабці. Були чоловіки з маленькими синами. З тим роликом брала участь у Фестивалі мобільного кіно. Потрапила до фіналу. Нагородили сертифікатом на курси з відео, подарували термочашку, сумку, футболку.

Часто журналісти беруть моє відео для випусків новин — особливо про погоду. То град зазняла, то снігопад, то шквальний вітруган. Своїм блогерством надолужую те, що впустила замолоду. Жилка журналістки, видно, у мене була.

П'яна жінка впала на колії перед трамваєм

Лідія Филипчук під час роботи на трамваї раз ледь не переїхала людину.

— На початку 2000-х на площі Галицькій увечері стояла на кінцевій. Бачу, йде жінка. Я — в салон, тоді до кондуктора, у журналі щось записала. Дивлюсь, нема її. У дзеркало глянула — нема, у салоні теж. А перед тим почула, ніби мішок упав. Рушила, але щось мене зупинило. Виходжу — жінка лежить на коліях. П'яна була, впала і не підводиться. Я могла їй ноги і голову переїхати.

Часто від вулиці Сахарова до Горбачевського студенти йдуть у навушниках коліями. Не чують і не бачать трамваїв.

×