— В останні хвилини життя мама встигла сказати, що любить нас, і проспівала пісню "Боже великий, єдиний, нам Україну храни", — каже 59-річна Ірина Гордійчук із села Пнів Надвірнянського району на Івано-Франківщині. 16 січня вона поховала свою матір Юстину Сороцьку, 90 років.
Жінка була зв'язковою УПА. Мала псевдо "Бистриця". Її арештували 1945-го після доносу сусіда. Засудили до 10 років таборів. Покарання відбувала у Воркуті.
— Мати була дуже швидка, тому й отримала таке псевдо, — розповідає Ірина. — Знала в лісі всі стежки, водила ними упівців. Після арешту її страшно катували. Розказувала: "Коли били, спочатку було боляче. А потім тіло заніміло і я вже більше нічого не відчувала". Маму кинули до мертвих — думали, що нежива. Прийшла до тями, коли щур почав гризти їй обличчя. Сусід-сексот, який її здав, хотів дати води. Та вона відмовилася. Сказала, з його рук не питиме. Була вперта.
Юстину Сороцьку поховали на старому сільському кладовищі біля чоловіка й сина під звуки трембіти. У неї залишилися донька Ірина, п'ятеро онуків і шестеро правнуків.
— Під час катувань мамі відбили печінку. Відтоді мала з нею проблеми, — каже донька. — А дев'ять років тому вона впала. Сама підвестися з ліжка не могла.
4 
35413
Коментарі