Ексклюзиви
Понеділок, 29 жовтня 2007 15:30

Юрій Кісліцин від малярії рятувався джином

  Юрій Кісліцин служив у В’єтнамі та Анголі. Каже, у В’єтнамі було душно, наче в парилці
Юрій Кісліцин служив у В’єтнамі та Анголі. Каже, у В’єтнамі було душно, наче в парилці

"Ти "кореєць" чи "в"єтнамець"? — перепитує когось по телефону Юрій Кісліцин, 73 роки. — Прийди за запрошенням. Я включив тебе до списку".

Юрій Кісліцин — перший заступник голови Української спілки учасників війни. Вона об"єднує людей, які в радянські часи воювали поза межами СРСР. Юрій Вікторович служив у В"єтнамі та Анголі.

— Пам"ятаєте, як американський льотчик-шпигун ґері Пауерс літав над Кремлем? Це було 1 травня 1960-го, — пригадує він. — Я тоді в уральській тайзі очолював стартову батарею дивізіону. Його швидкість була тихенька, 600 км на годину. Для нас така ціль — наче курку зарубати. У повітря підняли СУ-9, льотчикові наказали йти на таран. Але він у останню мить повідомив, що не бачить цілі.

Тоді, каже Кісліцин, оголосили команду "килим". Це коли в повітря злітають ракети. Натомість, усі літаки в зоні дії зенітних комплексів зобов"язані сісти на аеродроми.

— Та авіація хотіла знищити літак-порушник сама. У повітря піднялися два літаки МіГ-19. На них ішли Борис Айвазян і Сергій Сафронов. Командуючий ППО перепитує, чи є свої в повітрі. А начальник авіації уральської армії ППО генерал Вовк доповідає: "Наших літаків нема!" Три ракети з Решот полетіли в повітря, — скрушно зітхає Юрій Вікторович. — Айвазян молодець, він різко спікірував і пішов на малі висоти. А Сафронов не встиг. Важко поранений осколками, катапультувався, але приземлився вже мертвим на околиці Дігтярська.

А що з Пауерсом?

— Нам він не дістався, — усміхається Кісліцин. — Його збив сусідній дивізіон у Косуліні. Пауерс вивалився за борт і 10 км летів без парашута. Потім відкрив його і приземлився під Свердловськом. Збитого льотчика побачили два колгоспники. Думали, що це першотравнева святкова акція. Почали його запрошувати в ізби, пропонували випити. А тоді скрутили, привели до сільради і викликали кого слід.

Кісліцин розповідає, що за два роки Пауерса обміняли на Рудольфа Абеля — радянського розвідника, затриманого в США. Пізніше, в 1977-му, він загинув у США в авіакатастрофі.

1970-го Юрія Кісліцина направили до В"єтнаму.

— Звична робота, тільки дуже жарко, — пригадує. — Провів 12 місяців як у парилці. 10 місяців терпів, а потім усе тіло вкрилося червоними прищами.

Один наш полковник по п"янці застрелив африканця

Полк Юрія Кісліцина прикривав із повітря міст Ханжонґ ("Паща дракона") через річку Ма.

— Там білих людей майже не бачили, — блискає він золотими зубами. — Йду в шоломі, руки за спину. А ззаду мій перекладач із автоматом і спеціаліст із технічного обладнання. Із зарослів на нас світять чорні оченята та кулаки грозять: "Мі мей бей!" Тобто "американський льотчик".

Діти думали, що ведуть полоненого американця, пояснює Юрій Вікторович.

— Варто було сказати — "лєнсо", тобто "совєтський", як дітлахи посипалися до нас горохом. У В"єтнамі, якщо доторкнешся до крупного, здорового мужика, значить, сам будеш здоровим. От вони й бігали до нас. Але по голові дітей не можна гладити, бо там сидить Будда. Як змахнеш Будду, то сяде сатана й почне схиляти людину до алкоголю, маріхуани.

1980-го Кісліцина перекинули до Анголи. Там часто зустрічався з міністром оборони Педро Марія Тонья.

— Був він чоботарем, — пояснює Юрій Вікторович. — Освіти — 4 класи. Але примкнув до руху, і його назначили міністром. А він не тягнув, бо як фахівець ніякий. Аби не образити, його направили на навчання. Педро довго не погоджувався. А тоді каже: добре, але зі мною поїде родина. А це 37 осіб, — сміється Кісліцин.

— Я до нього спочатку ходив кожного дня на планьорки, — веде далі. — Міністрові доповідають: там щось підірвали, там когось убили. А він: "Треба воювати краще, сміливіше. Нарада закінчена. Завтра знову о 16.00 зустрічаємося". Я місяць походив, а потім кажу своєму радникові з авіації, Назаренкові: "Будеш сам до нього ходити".

В Анголі, пригадує Кісліцин, лютувала малярія.

— Усі в будинку перехворіли малярією, моя дружина теж. А мене не зачепило. Я спочатку думав, що це вплив мого "португальського методу" — кожен день по 50 грамів намібійського джину. А потім згадав, що 1947-го в Алма-Аті я вже хворів на малярію.

Спиртне можна було вільно дістати?

— Для місцевих так. А для нас ввели сухий закон після того, як один наш полковник по п"янці застрелив африканця, громадянина ФРН. Брат африканця був членом ЦК правлячої ангольської партії. Згнити б тому полковникові в ангольській тюрмі, але кубинські льотчики його вивезли до Луанди, а вже потім до Москви.

Кісліцин зізнається, що на нього сухий закон не розповсюджувався.

— Мені як радникові командуючого виділяли на місяць 10 пляшок горілки, коньяку або віскі — на представницькі цілі.

1934, 26 серпня — Юрій Кісліцин народився в м. Алма-Аті в робітничій родині
1952 — вступив до Житомирського зенітно-артилерійського училища військ ППО
1955 — служба на Уралі, в м. Уральськ
1959 — одружився із Зінаїдою
1960 — народилася донька Наталя, нині топ-менеджер фармацевтичної фірми
1970 — відрядження до В"єтнаму
1982–1985 — відрядження до Анголи
1983 — народилася внучка Мар"яна, нині юрист
1985 — звільнився в запас
2001 — переїхав до Києва

Зараз ви читаєте новину «Юрій Кісліцин від малярії рятувався джином». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода