— На виграні гроші передплачу "Газету по-українськи" на наступний рік і знову вишлю квитанцію. Хочу виграти путівку в санаторій. Не важливо, в який. Мрію відпочити від сільської роботи, — каже 68-річна Тамара Волошина з села Вільне Апостолівського району на Дніпропетровщині.
Вона три роки передплачує "Газету по-українськи". Копію квитанції надіслала на адресу редакції й виграла 500 грн.
— На виграші в мене легка рука. У радянські часи в лотерею виграла 100 карбованців. Тоді це була солідна сума — як місячна зарплата. Потім у районній газеті виграла гусятницю, — розповідає Тамара Петрівна. — У нашому селі "Газету по-українськи" виписувала листоноша Наталія Діброва. Давала читати своїм сусідам, серед них і моїй подрузі Світлані Дзюбчук. Одного разу вона дзвонить і хвалиться, що їхня сусідка Ніна Драшко виграла путівку в одеський санаторій. Я й собі передплатила. Тепер рекламую "Газету по-українськи" знайомим, бо не кожне видання розігрує призи для читачів.
Тамара Волошина народилася в селі Мар'ївка Софіївського району Дніпропетровської області. У Вільне переїхала за направленням у колгосп. Працювала бухгалтером.
— Тут познайомилася зі своїм чоловіком Володимиром Сергійовичем. Він старший за мене на чотири роки. Працював механіком. За рік одружилися. Жили біля свекрухи. Колгосп дав безвідсотковий кредит. Ми за рік побудували хату. Народили сина й дочку. Сергієві 47 років. Робить у Кривому Розі в охоронній фірмі. Дім для нього ми зводили 11 років. Донька 38-річна Юлія 11 років працювала в міліції. Після реформи не підійшла за віком. Оформилася підприємцем з пошиття і ремонту одягу. Маємо з чоловіком п'ятьох онуків, — говорить Тамара Петрівна.
4 
35413
Коментарі