В Івано-Франківську справили дев'ятини за колишньою розвідницею Української повстанської армії 93-річною Стефанією КОСТЮК. Чотири роки тому перенесла інсульт та інфаркт. Померла у лікарні 24 січня.

Народилася в місті Надвірна на Івано-Франківщині. 15-річною стала членом Юнацтва Організації українських націоналістів. Пройшла вишколи розвідників і контррозвідки. Налагоджувала зв'язок між УПА та ОУН.

— Мамине життя не раз висіло на волосинці, — розповідає син Любомир Костюк, 60 років. — У 1944 році мама кілька разів переходила лінію фронту для налагодження зв'язку з відділами УПА, які опинилися по той бік. Під час одного з таких переходів мадяри сприйняли її за російську шпигунку й прирекли на страту. Коли вели на розстріл, хлопцям з УПА вдалося її ­відбити.

Жінку арештували 1946-го. Засудили до 20 років каторжних робіт. Покарання відбувала в Сибіру. На волю вийшла достроково — 1956-го. Закінчила бухгалтерські курси. Працювала за спеціальністю. Була реабілітована за незалежної України.

— Останні дні мама лежала в реанімації, а я весь час був біля неї, — говорить Любомир. — Вона до кінця лишалася при світлій пам'яті. Згадувала своє життя, розпитувала про онуків та останні новини. Мама вболівала за долю України. Вірила у її світле майбутнє.

Стефанію Костюк поховали в Івано-Франківську на Алеї героїв поряд із чоловіком, колишнім підпільником Йосипом Костюком. Він відсидів у таборах Караганди 10 років. Помер 2007-го. Разом виховали сина Любомира, доньок Галину та Ярославу.

×