Із сотню фрагментів петриківського розпису хат, сараїв, печей, коминів показали в Національному заповіднику "Софія Київська" 18 липня. Акварельні ескізи лежали у фондах із повоєнних часів. Зібрані під час етнографічних експедицій 1911–1937 років.
У виставковій галереї заповідника "Хлібні" в обід збираються люди. На білій стіні художниця 48-річна Галина Назаренко завершує малювати "дерево життя" зеленими й жовтими фарбами.
— Зелений пасуватиме до куполів Софії, — не відривається від роботи художниця. У руці тримає пензлик і дошку з жовтою й зеленою олійними фарбами. Малює десятий день.
Галина Назаренко народилася і живе в Петриківці на Дніпропетровщині. Там навчилася народного розпису.
— Петриківку малюють пензликом із котячої шерсті. Кожен майстер робить його собі сам. Коти при цьому не страждають. Шерсть беруть під шиєю і лапами. Пробували замінити на лисячу, заячу. Не виходить такий тонкий кінчик, — додає.
На подвір'ї виставляють стіл. Кладуть три теки з настінними розписами. Працівники заповідника показують ескізи. На них помаранчеві, сині й червоні квіти.
— Папки довгий час лежали в наших фондах, — говорить директор "Софії Київської" Неля Куковальська, 58 років. — Дісталися в спадщину від Академії архітектури, яка розташовувалась у Софії Київській. Частину ескізів необхідно реставрувати.
— Раніше фарб у вільному доступі не було. Люди виготовляли їх із рослин, овочів. Узори запозичували з килимів, вишивки — вазони з квітами, кетяги калини, виноград, листя. Малювали фантазійні квіти. Не прив'язувалися до реальних. Часто заготовки з розписами продавали на базарах. Селяни клеїли їх на печі, — розповідає дослідниця петриківського розпису Юлія Смолій, 60 років.
Крім Дніпропетровщини, настінний розпис був поширений на Поділлі.
— Переважно розмальовували піч і покуття, — говорить незалежний арт-менеджер 39-річна Ніна Бурневич. — У деяких селах це робили лише дівчата, в інших — молодиці. Нагадувало змагання в майстерності.
У кожному селі були дві-три головні художниці. До них зверталися перед святами. Часто мальовки оновлювали перед весіллям.
У сучасному розписі з'явилися метри-чоловіки. Найстаршому художнику з Петриківки — 95 років. У чоловіків гарно виходять півні.
Петриківський розпис існує з кінця ХІХ ст. Світу його відкрила російська художниця Євгенія Евенбах. Під час етнографічних експедицій 1911–1913 років перемальовувала зразки народної творчості Катеринославської губернії.
2013-го "петриківку" внесли до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. У фіналі відбору розпис обійшов аргентинське танго.
4 
35413
Коментарі