Ексклюзиви
Четвер, 03 січня 2008 17:36

Семеро сиріт Костецьких з"їхалися на Різдво до брата

 

"Брати і сестри приїхали на канікули додому, будемо разом готуватися до Різдвяних свят. Оля минулого року на Святу Вечерю 12 страв приготувала. Навіть пампушки спекла", — розповідає 15-річний Андрій Костецький.

Хлопець живе з бабусею, 77-річною Оленою Костецькою, на околиці райцентру Мостиська Львівської області. У нього семеро братів і сестер: 13-річна Оля, 11-річна Марта, 10-річна Христина, 9-річна Наталя, 8-річний Василь, 6-річна Оксана і 2-річний Михайлик. 2006-го від туберкульозу померла їхня мати Оксана. А за рік не стало батька Антона. Він став пити, серце не витримало.

— Коли тато помер, ми з Олею написали листа до міського голови Мостиська Ігоря Чопка, — розповідає Андрій. — Просили не віддавати нас у дитбудинки. Боялися, що молодших усиновлять, і ми їх уже не побачимо.

Опікуном сиріт призначили доньку батькового брата 24-річну Галину. Вона живе в селі Мала Волосянка Турківського району. Приїжджає до дітей раз на місяць. Олю, Марту, Христину, Наталю і Василя влаштували до Хирівського інтернату. Наймолодших Оксану та Михайлика, які заразилися від матері туберкульозом, лікують у Львівському дитячому туберкульозному санаторії. Андрій залишився вдома, навчається у дев"ятому класі.

— Брати й сестри з"їжджаються на канікули та свята. Тепер будуть вдома аж до Йордані, — радіє хлопець.

Він у чорній пуховій куртці й плетеній шапці, зустрічає нас біля високого хреста при в"їзді до Мостиська. Повертаємо ліворуч і йдемо полем три кілометри. Хлопець зупиняється біля засніженої хати зі шлакоблоків. Невеличке подвір"я обгороджене дерев"яним парканом.

— Сусіди повмирали, тепер ми в полі одні, — каже. — Кілька хат ще за пагорбком. Там живе мій друг Андрій. Йому 24 роки. Теж сирота, працює сторожем на свинарнику.

Кімната, де ночують Костецькі, заставлена ліжками. Двері до кухні відчинені, щоб ішло тепло з кахельної пічки. Бабуся Олена Костецька в теплій хустині й пуховій куртці підкидає дрова.

— Якби не Андрійко, задубіли би, — каже. — У сусідньому селі стару дерев"яну хату валили. Він попросив її на дрова. Три дні до школи не ходив — патики рубав. Тепер цілий сарай дров маємо.

Три дні до школи не ходив — патики рубав

Оля та Марта готують суп із картоплею й макаронами. Христина замітає в кімнаті.

— Ще не придумали заняття для Наталі та Василька, — сміється Оля. — Вони з самого ранку товчуться — то за іграшки, то за програми в телевізорі.

Сестри розповідають, що на Святвечір готуватимуть вареники з капустою і картоплею, голубці, пампушки з повидлом.

— Будемо гоститися у вітальні, — Оля веде до маленької кімнати. — Тут п"єца нема, то калорифери ввімкнемо. Ялинку Андрій у лісі зрубав. Скатертину постелимо на солому, наша мама так робила.

Під ялинкою висять плюшеві ведмедик і овечка.

— Це для Михайлика й Оксани. Хай думають, що то Миколай спізнився, — усміхається Андрій.

— Михайлика Андрій найбільше любить, — додає бабуся Олена. — Його торік митники всиновити хотіли, а він не дав. Малому півроку було, як невістка померла. Вона до нього на дев"ятий день приходила. Вночі мене холодною рукою за плече взяла і питає: "Де дитина?". Я сказала, що в іншій кімнаті з Олею спить. А вранці онука розказала, що Михайликова колиска цілу ніч сама гойдалася.

Діти хваляться, що в райадміністрації отримали подарунки від Віктора Ющенка.

— Кожному дістався великий пакунок із теплою курткою, парою чобіт, светрами, — розповідає Оля. — У кульках були листівка та фотографія родини президента.

Андрій на Різдво ходитиме з вертепом.

— Я царем буду, то найголовніша роль, — каже. — Корону собі з фольги зробив, а чортові пошив голову зі старої шуби. Роги на ній — коров"ячі. Будемо ходити по Мостиськах і селі Гостинцевому. Господарі там добре платять, — усміхається. — Минулого року вуйко нашого мера 200 гривень дав. На кожного ми по 600 заробили. Я малим іграшок, мандаринів купив. Позаторік усі гроші мамі на ліки віддав. Тепер хочу купити собі телефон "Нокія".

Бабуся хвалиться, що такого господаря, як її найстарший онук, немає ніде в Мостиськах.

— А де ви ще бачили, щоб дитина з 13 років усю господарку обходила? — каже голосно. — І курей годує, і корову доїть. Бика вигодував і продав перекупникам за 1300 гривень. Літом о п"ятій годині косити вставав, стодолу соломи наніс. З братами й сестрами 30 соток поля обробляє — і буряк сіє, і картоплю садить.

Оля, Марта, Христина, Наталя і Василь — майже відмінники. В інтернаті отримують 8–12 балів. Дівчатам подобається математика, а Василеві — читання.

Андрій зізнається, що має посередні оцінки:

— Після 9-го класу піду на тракториста вчитися. А своїм малим наказую, щоби науку пильнували. Якщо з нас вісьмох хоч хтось один в люди виб"ється, усім легше буде.

Зараз ви читаєте новину «Семеро сиріт Костецьких з"їхалися на Різдво до брата». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1177
Голосування Хто нині найкращий футбольний тренер світу?
  • 1) Хосеп Гвардіола
  • 2) Юрген Клопп
  • 3) Максиміліано Аллегрі
  • 4) Дієго Сімеоне
  • 5) Дідьє Дешам
Переглянути
Погода