Оператор-постановник із Великої Британії 52-річний Дерік Тан п'ять років тому переїхав в Україну.
— Жив у Франції, Італії, Австралії і на Мальті. Але розумів, що хочу чогось нового та незвичайного, — розповідає Дерік Тан англійською. — У листопаді 2013-го мав зйомки в Києві. Після роботи ходив на Майдан і допомагав протестувальникам. Бачив усе, що там відбувалося. Тоді зрозумів, хочу бути в цій країні та з цими людьми. У квітні 2014 року переїхав до Києва.
Не говорю українською. Знаю лише окремі слова. Мову вчив по вивісках у магазині й на ринку. Там багато картинок, що викликають асоціації. Розумію, що говорять українською, але сам відповісти не можу.
У Києві відмовився від машини і зрозумів, що це зручно. Знімаю квартиру на Подолі. Тут усе під рукою і відмінна транспортна розв'язка: трамваї, автобуси, метро. Улюблене місце — Труханів острів. Так дивно виглядає, коли шматок первозданної природи посеред столиці. Там старі дерева і Дніпро. В цій річці якась особлива енергія.
Дивуюся, що продукти мають смак і запах. Улітку помідор, хоч і негарний, але ароматний, солодкий. У наших супермаркетах вони весь час однакові: красиві й без смаку. Скуповуюся на Житньому та Лук'янівському ринках. Часто беру їжу в жінок, які продають домашнє. Звикав до сиру, сметани не із супермаркету. Їхній смак насичений. Грошей на життя тут треба вдвічі менше. 200 доларів вистачає на якісну їжу й розваги. Я не вживаю алкоголь, але люблю поговорити вечорами з друзями, ходжу у спортзал.
Українці намагаються жити красиво. Важливий одяг, брендове взуття, ресторани, що відвідуєш.
За кордоном до цього ставляться простіше. І що більше в тебе грошей, то скромніше людина виглядає.
Знімаю мультфільм за власною книжкою. Живу на зароблені раніше кошти. Маю підробітки. Іноді на замовлення знімаю кліпи та короткометражне кіно.