Ексклюзиви
Вівторок, 13 березня 2007 14:02

Поет Василь Слапчук тратить Шевченківську премію на ліки

Автор: фото: Роман ЖИЖАРА
  Лауреат Шевченківської премії Василь Слапчук із матір’ю Лідією Олександрівною
Лауреат Шевченківської премії Василь Слапчук із матір’ю Лідією Олександрівною

"Отримав я премію чи не отримав — нікого то не обходить", — каже 45-річний лауреат Шевченківської премії 2004 року поет Василь Слапчук із Луцька. Після Афганістану в чоловіка відняло ноги.

У дверях двокімнатної квартири зустрічає висока посивіла мама поета, 66-річна Лідія Олександрівна. У посіченій зморшками руці мне папірець із переліком медикаментів. Збирається в аптеку за ліками.

Василь Дмитрович виїздить у тісний коридор на інвалідному візку. Він могутньої статури, на зріст майже два метри. Намагається потрапити візком у вузькі двері кухні.

— Возик упритик проходить, — засмучено озивається Лідія Олександрівна з-за плити. — Треба валити стіну, ставити нові бетонні балки.

Василь винувато крутить пальцями русявий вус.

— Мовчіть, мамо. Люди ще гірше живуть, — каже.

Вхід до кімнат у квартирі Слапчука на півметра ширший за звичайний. Двері розсувні, на коліщатках. Ванна обладнана саморобними поручнями.

— Не зважайте, — просить він. — Відколи 1981-го моджахеди в Афганістані мене підстрелили, мама вся на нервах. Після операції у Ташкенті замість няньок міняла мені простирадла. Зараз мама теж на інвалідності — хворі нерви.

Українці на війні не дружні

В Афганістані куля мені роздробила хребет, — уточнює Василь. — Львівські професори сказали, що вже не ходитиму. — Виймає сім альбомів, показує фотографії.

— Що змінилося після Шевченківської премії? Ні-чо-го! — морщиться. — 100 тисяч гривень отримав, маю на ліки. Синові Дмитрику ліжечко купив. Премію отримав у березні 2004-го, а в квітні народилася дитина.

Розповідають, що частину преміальних Слапчук витратив на друк творів.

— От у Франції, коли літератор одержує Гонкурівську премію, він стає багатим. Видавці замовляють йому твори. І гонорари зростають. А Шевченківська премія — формальність, — зауважує поет.

Василь показує іменний диплом за підписом тодішнього голови Шевченківського комітету Івана Дзюби. Отримав його в Києві з рук голови Верховної Ради Володимира Литвина. Президент Леонід Кучма був у від"їзді.

За словами Слапчука, в Україні багато дрібних премій.

— Премія імені Тичини — 300 гривень, — округлює очі. — Це принижує і Тичину, і її засновників. Імені Огієнка — 500 гривень, президентська стипендія — 300.

На столі підстрибує мобільник.

— Дзвонив знайомий критик з Івано-Франківська, Євген Баран, — пояснює господар. — Якийсь журнал затівають, просить у мене  вірші, прозу.

На порозі з"являється Лідія Олександрівна.

— Як завжди, віддасть безплатно, — каже упівголоса. — Моя пенсія — 360 гривень, його — 700. Це всі наші доходи. Кучма розпорядився "Таврію" дати, 10 років у черзі стоїмо. Губернатор квартиру обіцяє. А доти мусимо жити вдвох.

Василь нервово крутиться на візку. Суворо зиркає на маму. Та вмовкає.

— Дружина Наталя із сином живе у батьків, — пояснює. — Я туди зі своїм інвалідним візком не поїду.

Перебираючи фото, Слапчук згадує односельця, який служив із ним у Афганістані в одному батальйоні.

— Навіть не підійшов, — кривиться. — Українці на війні не дружні. От кавказці стоять горою один за одного.

Годинник б"є сім.

— Аптека зачиниться, треба антидепресантів і щось від серця докупити, — мати Василя квапливо натягає зимового светра.

Скаржиться, що давно не завозять безплатних ліків, які має отримувати її син.

1961, 23 грудня — Василь Слапчук народився в селі Новий Зборишів Горохівського району на Волині
1981, 18 червня — поранений біля афганського міста Джелалабад; нагороджений орденом Червоної Зірки
1982 — після листа матері Лідії Олександрівни до генсека КПРС Леоніда Брежнєва отримав у Луцьку двокімнатну квартиру
1983 — одружився з 28-річною вчителькою Оленою Егард із Челябінська
1986 — народився син Іван; розлучився
1991 — видав поетичну збірку "Як довго ця війна тривала"
1993 — закінчив філфак Луцького педінституту
2003 — померла дружина Олена; одружився з 35-річною Наталею Гранич, директором Волинської бібліотеки для дітей
2004, березень — Шевченківська премія за збірки "Навпроти течії трави", "Сучок на костурі подорожнього"; квітень — народився син Дмитрик
2005 — видав три романи

Зараз ви читаєте новину «Поет Василь Слапчук тратить Шевченківську премію на ліки». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода