— Жив у приймах шість років. У батьків дружини було стільки планів на нас, що часу для себе не лишалося, — каже киянин 35-річний Віталій Недашківський, працівник страхової компанії. — Наше подружнє життя тривало по два дні — коли її батьки і брат раз на два тижні їхали в село.
Недашківські після весілля стали жити у двокімнатці з батьками. Коштів винаймати квартиру бракувало.
— Тесть разів сім робив ремонти. Часто возив меблі, речі в село та назад. Після операції йому важкого піднімати не можна. Тому я мав бути на підхваті. Теща кілька разів на тиждень збирала подруг на кухні, — розповідає Віталій. — Кожен вихідний починався звуком радіо о сьомій ранку. Мама дружини готує під новини й музику.
Потім десь о 9:00 підходив батько: "Які плани на день? Є одне проханнячко. Справишся тільки ти". Раз таке "проханнячко" забрало пів дня — сортував 20 видів шурупів, розкладав з однієї коробки по різних. А потім їхній пес Фаня перекинув ті коробки. Прийшлося починати заново.
Жінка з матір'ю проводила більше часу, ніж зі мною — ходила до перукаря, за шмотками, прасувала. Дозволяла своїй мамі заходити з шостої ранку до нас у кімнату — взяти парфуми чи ще щось. Пробував поговорити про це із тещею, та розмова закінчилася глузуванням.
Через пів року Віталій помітив, що дружина витрачає все більше грошей на продукти.
— М'ясо, крупи, солодощі розходилися миттєво — на обід тестеві на роботу, брату Свєти в школу, на пригощання подруг Валентини Іванівни. Попросив розділити харчування. Вони надули губи й поділили порівну комунальні послуги, вартість фільтра для води, інтернету й ремонту сантехніки. Тесть замість мене став кликати сусіда на допомогу. Претензії до мене батьки передавали через дочку.
Дружину вже переконав з'їжджати, коли у нас народилася дитина.
— Свєта казала, не справиться без мами, — продовжує Віталій Недашківський. — Я влаштувався на додаткову роботу, аби заробити на оренду. Але за місяць мене скоротили на основній. Жінка не погоджувалася на переїзд. Тоді я підійшов до тещі, що смажила картоплю, подякував за все, поклав ключі на кухонний стіл, поцілував донечку й пішов.
Тиждень жив у знайомого, потім узяв кредит і винайняв однокімнатку в Борисполі під Києвом. За місяць до мене переїхала Свєта з дитиною. Знайшов роботу й став потрохи справлятися з боргами.
57-річна Галина Квіцинська із Черкас сім років жила з невісткою та сином у трикімнатній квартирі у житломасиві на Хімселищі. З ними також мешкали її чоловік та донька з нареченим.
— Навіть не думали про інші варіанти. Другої квартири немає, винаймати — дурна трата грошей, — говорить жінка. — Перший рік невістка Віка бралася до роботи, але завжди робила щось не так. Поперемивала каструлі й не там поставила, пропилососила і відірвала випадково частину лінолеуму, приготувала суп і вкинула зажарку, а моєму чоловікові такого не можна.
— Багато речей дратували. Вона не випускає з рук телефона, завжди з кимось переписується, щось дивиться. Ще — займається манікюром, інколи її знайомі до нас приходять нігті робити. Чужа людина пів дня сидить, — розповідає Галина. — Син теж неприємно здивував. Віка його "пиляє" за якусь дрібницю. Я заступилася, а він на мене кидається.
Тільки через рік зрозуміла — що ми не просто запросили Віку до себе жити. Ми впустили в наш дім інший стиль життя, звички. Якщо це сприймати в штики, конфліктів не уникнути. Стали з чоловіком пристосовуватися.
4 
35413
Коментарі