Ексклюзиви
Пʼятниця, 08 серпня 2008 15:18

Під час повені Ковалі вночі копали картоплю

Автор: фото: Юлія ЛІПІЧ
  Марія Коваль із дочкою Марусею женуть корів на пасовисько за селом Гірським Миколаївського району на Львівщині
Марія Коваль із дочкою Марусею женуть корів на пасовисько за селом Гірським Миколаївського району на Львівщині

Село Гірське Миколаївського району Львівської області з усіх боків омивають річки: Коросничка, Дністер, Тисмениця, Летнянка. Під час повені водою з останньої підтопило 130 дворів. Дорогами їздить пожежна машина — викачують воду із будинків і криниць. Стоїть їдкий сморід.

Другий тиждень у мурованому будинку родини Ковалів зі села Гірське не сходить вода. Під час повені залило кухню та дві кімнати на першому поверсі.

На подвір"ї на дерев"яній лаві сидить господар 44-річний Василь Михайлович із дружиною Марією, 39 років, та 77-річною матір"ю Марією Василівною. Після повені пенсіонерка перебралася до сина — її дерев"яну хатину залило водою. Зараз там волого й тхне. У криниці плавають дохлі жаби.

— Якби не діти, то втопилася б уві сні, — зітхає Марія Василівна. — Збудили, коли вода пішла.

На возі лежить солома. О пів на шосту ранку Василь Михайлович привіз її для коней. Після повені вони ще не виходили з хліву. Пасовище залите жовтуватою водою, яка кишить хробаками.

— У мене дві кобили, було три корови, — розповідає Коваль. — Днями найстаршу здали на м"ясо. А де на всіх корму взяти? Чотири тонни сіна замокло, побіліло. Худобина нюхає й не хоче їсти.

Господарство Ковалів за кілька десятків метрів од Летнянки. Повінь почалася в суботу, 26 липня.

— Коли вода почала прибувати, я запряг коней у полі, — згадує Коваль. — Схопив косу й побіг на бульбу. Вся родина помагала копати. Увечері тричі влили дощі.

У неділю рівень води в річці піднявся до критичної позначки — 5,85 м. На дамбі прорвало шлюз.

— У селі в неділю відпочивають. А тоді метушилися, як у мурашнику, — веде далі Василь Михайлович. — Стемніло, а ми бульбу копаєм. Доньки мобілками світять і цибулю вибирають.

Із хати виходять 19-річна Наталія і Маруся, 18 років. Дівчата вдома на канікулах — навчаються у Львівському медколеджі. Старша також  працює там лаборанткою. Через повінь її на тиждень відпустили з роботи. 17-річний Василь поїхав до Харкова на заробітки. Наймолодша Оксана пішла на медогляд — держава виділила путівку на море.

— Стільки роботи, а ми сидимо: чекаємо, коли вода зійде. Усе вручну треба прати, — Марія Коваль взуває гумові чоботи й заходить у будинок по коліна у воді. На долівці лежать затоплені газовий котел і пральна машина. Господиня відмахується від мух. — Воду економимо. У студні всяка нечисть плаває. Санепідемстанція заборонила з неї воду пити. Раз у два дні водовозка їздить, та хлопці сваряться, щоби багато води не брали. Учора в сільраді по п"ять літрів на сім"ю роздавали.

Якби не діти, то втопилася б уві сні

Сільською дорогою гуркоче віз. Кіньми керують 40-річна Ольга Гординська із донькою Ганною, 15 років. Кажуть, їдуть по траву для корови.

— Дають собі раду, як можуть, — зітхає Марія Коваль. — Її чоловік на роботі, а син — хворий із дитинства.

Під обід господиня з донькою Марусею йдуть по худобу. Раніше корів випасали за кілька метрів од дому. Тепер їх женуть у другий кінець села — йдуть годину.

Удома Маруся бере відро й іде до стайні.

— Я здою, — забирає в онуки посудину бабуся. — Уже поросят нагодувала. Курям яблук із ґрисом всипала — хай їдять.

— Корови змучилися, наполовину менше молока дають, — знизує плечима Марія. — В обід по дві літри. На молокопункті за літр гривню платять.

На дорозі сигналить машина.

— Воду везуть! — беруться за каструлі Ковалі.

— Приймаємо худобу, телята, — чути з дороги.

— А ні, — розчаровано каже Марія Василівна. — Знають, що біда, за копійки скупити хочуть.

Жінка піднімається на другий поверх готувати обід.

— Кухню затопило. Ми, як цигани: де попало їмо, — кладе на стіл канапки та печиво. — Сухий пайок. Так із дня на день перебиваємося.

Приходить комісія оцінити збитки від повені.

— Пишу: ремонт фасаду, — каже один чоловік. — А воду треба викачати. Вже викачували? Хлорки насипте. А то, не дай Бог, ще якої інфекції бракувало.

Під вечір до подвір"я під"їжджає пожежна машина. Годину викачують воду. Ковалі ставлять на тачки бідони, йдуть до чистого колодязя за півкілометра.

— Треба ж хоч помитися, — зауважує Василь Михайлович.

Зараз ви читаєте новину «Під час повені Ковалі вночі копали картоплю». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода