Історію хвороби 63-річного Петра Лук"янчука із села Маслянка Млинівського району Рівненської області лікарі вважають унікальною. Чоловік дивом вижив після того, як упав на косу й проштрикнув собі серце. До того ж пенсіонер досі не цурається важкої фізичної роботи.
— Я сам не знаю, як вижив, — зізнається Петро Максимович. — 29 серпня 2005 року на велосипеді повертався з городу. Віз у мішку огірки, за спиною приторочив косу. Раптом в голові стало темніти. Встиг лише відкинути косу — боявся, що впаду на гостре.
Лук"янчук нахилився вперед і випадково впав саме на косу. Лезо розпороло груди й наскрізь пробило серце. На кілька хвилин знепритомнів.
— Пам"ятаю тільки холод заліза. Сорочка була залита кров"ю. Я якось піднявся, витяг із грудей косу й зібрав розсипані огірки, — розповідає Петро Максимович. — Потім пройшов двісті метрів до першої хати на початку села. У когось із хлопців попросив води. Дуже хотів пити.
Розмовляємо на довгій лавці під хатою Лук"янчуків.
— Додому його привели пішки. На порозі знепритомнів, — згадує дружина — 61-річна Галина Лук"янчук.— Ми з донькою Русланою перелякалися до смерті. Фельдшер приїхав вже за кілька хвилин, подивився й сказав, що пробито серце.
Оперував Лук"янчука хірург Іван Марчук. Він зробив більш як сотню операцій на серці. У випадку з Петром Максимовичем зізнався, що шансів вижити в того було мало.
— Я позичила грошей у сусідки й поїхала до лікарні, — веде далі Галина Лук"янчук. — Довго молилася — там у передпокої висить ікона Богородиці. Нарешті вийшов хірург. Я його благословила, він уклонився й пішов у операційну.
Операція тривала дві години. Хірург поставив "латку" із серцевої тканини й зашив. За місяць Лук"янчука забрали додому.
Лук"янчук переніс інсульт, а ще мав кволі серцеві м"язи
— Мене врятувала гематома. Кров запеклася на серці й на сорочці, утворила спайку. Через це я не стік кров"ю, — Петро Лук"янчук плескає себе рукою по грудях. — Лезо проникло в лівий шлуночок серця. Ще б на півміліметра далі, і мені не допомогли б.
Галина Прокопівна запевняє, що її чоловік не міг упасти з велосипеда випадково. Каже, що той знає кожну ямку на дорозі.
— У мене був інсульт, — додає Петро Максимович. — Потім я їздив з жінкою в діагностичний центр у Рівному. Там підтвердили. Коса мене врятувала — в давнину від інсульту лікували кровопусканням.
— Хворого привезли до лікарні без свідомості, тиску майже не було. Лук"янчук переніс інсульт, а ще мав кволі серцеві м"язи. Шанси були мізерні, — згадує 66-річний хірург, кандидат медичних наук Іван Марчук.
Кілька років тому він прооперував жінку із села Оржів Рівненського району із схожою травмою. Під час сварки чоловік увігнав їй ножа в серце. Проте жінка вижила.
Питаю, чи викинули Лук"янчуки косу.
— Для чого? — господар піднімає вгору вказівного пальця. — Коса мені 30 років служить. Чого її викидати? Хоча здоров"я вже не те, груди болять. Та до пригоди з косою до лікарів не ходив. А роботи вистачає: тримаємо корову, свиней, птицю.
— Чоловік має пенсію 480 гривень, і вся йде на ліки, — зітхає Галина Прокопівна. – А він в колгоспі був бригадиром.
Із батьками мешкає старша донька Руслана. Вона працює в районному будинку культури. Син В"ячеслав живе із сім"єю в райцентрі. Лук"янчуки мають п"ятирічного онука Любомира.
— Шкода, що бачу його лише на свята, — каже Петро Максимович. — А щойно він вибігає надвір, всі гострі предмети ховаю. Від гріха подалі.
1944, 3 лютого — Петро Лук"янчук народився в селі Косареве Млинівського району на Рівненщині
1946, 22 квітня — народилася в селі Маслянка Галина Фаламєєва
1968 — Петро та Галина одружились і переїхали жити в хату до батьків Галини
1969 — народилася донька Руслана
1979 — з"явився на світ син В"ячеслав
2002 — народився онук Любомир
2005, 29 серпня — у Петра Лук"янчука стався інсульт, і він упав на косу. Хірург Іван Марчук зашив йому серце й поставив "латку"
8 
35413
Коментарі