Онука Івана Паторжинського взяла його прізвище для продовження роду

 

59-річна киянка Наталя Паторжинська — онука оперного співака, народного артиста СРСР Івана Паторжинського. Його називали "українським Шаляпіним".

Наталя Львівна живе у столиці неподалік станції метро Республіканський стадіон. Відчиняє двері в голубому махровому халаті. Просить не роззуватися. Стеля у квартирі — 4,5 м. Шафи стоять у два поверхи.

— Вася, зроби нам кави, — просить худорлявого чоловіка. — Це Василь Дмитрович, мій чоловік. Він оперний співак. А ось мій дідусь, — показує на великий фотопортрет Паторжинського.

Батько Наталі, народний артист УРСР Лев Сілаєв, був головним режисером першого святкування Дня Києва. Мати Галина — піаністка, заслужена артистка УРСР.

— Жили на Пушкінській, мали сім кімнат. Дідусь відмовився від квартири, бо прибирати багато, — згадує Паторжинська. — Потім переїхали на Заньковецької, біля пасажу — там п"ять кімнат. Ця квартира і зараз нам належить. У ній живуть мій син Іван із невісткою та онуком.

— Гараж Паторжинського не віддають, — додає Василь Манолов, 64 роки. — Дачу Паторжинського батьки продали, але із грішми їх обманули.

— Мій друг, — пояснює Наталя Львівна, — сказав мамі, що небезпечно тримати вдома такі гроші — 160 тисяч доларів. Попросив їх на розвиток бізнесу. А його дружина присвоїла гроші, ще й квартиру його забрала. Мене тягали по прокуратурах так, що інфаркт стався. Я пішла на мирову, хай хоч 60 тисяч віддасть.

Каже, в Паторжинського було дві доньки.

— Тьотя Лідія стала співачкою, — веде далі. — Вийшла заміж за Коротченка — сина голови президії Верховної Ради. Через нього діставали якісь пайки. Жили небідно, але за маслом у чергах стояли. Коли в дідуся був спектакль, того дня всі старалися говорити тихенько. Я називала його "дідуня". Зараз намагаюся свого внучка привчити, а він усе: "Дєдуска", — крутить на пальці янтарний перстень. — Я навмисне залишилася на його прізвищі, щоби зберегти рід Паторжинських. Сина назвала Іваном. Він — бард-співак.

Прожила із першим чоловіком 13 років

Згадує, як у 4 роки ходила на вистави дідуся.

— Якось опозорила його, — розказує. — У спектаклі "Запорожець за Дунаєм" Паторжинський грав Карася. Там є сцена, де негреня ховається за кулісами, а Карась його шукає. Я на весь голос гукнула: "Дідуня, він туди пішов!"

Паторжинський багато гастролював, був знайомий із Шаляпіним. Мав брата Федора.

— Коли дідусь упадав за бабусею, просив молодшого брата носити їй квіти, бо сам соромився, — продовжує жінка. — Федір теж у неї закохався. Він співав у хорі донських козаків, у 1917-му виїхав за кордон на гастролі. Після революції не повернувся. Через багато років у Парижі Федір брився і почув по радіо виступ. По голосу впізнав брата й розрізав бритвою собі всю щоку. Коли переїхав сюди, до цього нормально поставилися в ЦК. Може, через те, що в дідуся були гарні стосунки зі Сталіним. Його портрет із автографом висів у кабінеті дідуся.

Відчиняє балконні двері й закурює. Шлюб із Маноловим для Наталії Львівни другий. Для Василя Дмитровича — третій.

— Прожила із першим чоловіком 13 років. Розлучилися, бо він випивав, — пояснює. — А перша дружина Василя Дмитровича ставила себе вище за нього.

— Ви про Ларису? — перепитує Манолов. — Вона виїхала із СРСР, донька Наташа живе в Америці. А з другою дружиною Зоєю розлучився, бо почуття минули. У нас двоє дітей. Старший Тарас — мікробіолог, живе у Швеції, Богдан — комп"ютерник, мешкає із мамою в Києві.

Паторжинська познайомилася із Маноловим в оперному театрі. Працювала там режисером.

— Я саме розлучилася з чоловіком, – згадує. — Зайшла в зал, а там хтось співає арію Філіпа із "Дона Карлоса". Суфлер каже: "Це Манолов". Думаю: цікавий хлопець, високий, тоненький. У першому своєму спектаклі наплутала й записала, що в мене має співати Манолов, а він був на заміні. Під час спектаклю псевдо-Манолов нагрубіянив мені. Наступного дня зустрічаю Василя Дмитровича, кажу: "Учора в гримі виглядали значно молодшим". Потім перейшли на букетну стадію, — дивиться на чоловіка.

— Саме бахнув Чорнобиль, усі тікали з Києва. А ми гуляли парком, і нам це було десь, — сміється чоловік.

Об ноги треться великий білий пухнастий кіт Мартін.

— Це шиншила, — гладить його господиня. — Василь Дмитрович годує його з ложки.

1948, 27 серпня — Наталя Паторжинська народилася у Києві у сім"ї режисера та піаністки
1960 — помер співак Іван Паторжинський
1966–1979 — заміжня за скрипалем Анатолієм Сергієнком, народила сина Івана
1985 — працює режисером оперного театру, за рік знайомиться із Василем Маноловим
1991 — Манолов звільняється з театру, нині — вільний співак
2000 — купили квартиру на вул. Жилянській у Києві

×