Ексклюзиви
Середа, 21 січня 2009 16:43

Олексієві Драгомирову заборонили фотографуватися із Фіделем Кастро

Автор: фото: Лілія КУШНІРЕНКО
  Олексій Драгомиров із Умані на Черкащині прослужив в армії 29 років
Олексій Драгомиров із Умані на Черкащині прослужив в армії 29 років

"Де служитимемо — дізналися за тиждень до від"їзду. Усе було під розписку, секретно, — розказує російською про зимовий похід на Кубу 1961-го Олексій Драгомиров, 86-річний уманчанин з вул. Леніна. — Я був тоді старшиною. Уночі по тривозі підняли і з Литви потягом доправили до Севастополя. Перед нами пустили товарняк. Він по дорозі зійшов з рельсів. Довелося цілі сутки чекати, доки відремонтують".

Олексій Тимофійович сидить на дивані, руки тримає на ціпку. На піджаку з десяток нагород.

— У Севастополі всіх переодягли в цивільне. Ми тоді навіть перестали впізнавати один одного — відвикли бачитися в костюмах. У грудні погрузилися на пасажирський корабель, проплили 13 морів і два океани за 18 днів. На Кубу висадилися вночі. Розташувалися під Гаваною, неподалік американської бази. А там жара — 60 градусів. Жили в палатках. Спали з автоматами під подушкою. Увечері почистиш його, зранку просипаєшся — а він гарячий, аж червоний від жари. Простині мокрі — хоч викручуй. Я зробив саморобний душ і поливався на день разів по десять. У день пили літрів 10 води. Окрім нашого полку, був іще батальйон зв"язку — там самі дівчата. Такі замурзані ходили, — сміється.

На Кубі старшина Драгомиров відповідав за харчування, одяг солдатів ракетної батареї, відправляв їх у наряди:

Там крабів — як у нас колорадського жука

— Місцеві до нас добре ставилися. Як заходили в бар, місця нам уступали. Там жінки дуже роботящі, а от чоловіки — ні. Як копали землянки, то наш солдат за день по пояс викопає, а кубинець усього кілька десятків сантиметрів углиб. Сапоги наші їм подобалися, готові були на будь-що виміняти. Пропонували за них горілку, гроші, ракушки, крабів. Там крабів — як у нас колорадського жука. А якось наші знайшли велику цистерну зі спиртом, то цілу ніч таскали його в котелках. На ранок із палаток пісні лунали. Американцям на Кубі служилося краще — у них на базах вентиляція була й годували краще, не те що нас — одними кашами. Якось один наш солдат був відстав від колони і попав в американську зону. Так його американці так нагодували, що він потім то як свято згадував.

Драгомиров розмовляв з лідером кубинців Фіделем Кастро:

— Якось увечері під"їхали до нас кілька легковиків, нових таких, чорних. З одного вийшов бородатий чоловік у зеленій воєнній формі. Я глянув — Фідель! Досі бачив його лише на фотокартках та картинах. Із ним два охоронці. Кастро спитав, як доїхати до штабу, цікавився, чи добре тут з нами поводяться. Приємний такий чоловік, ласкавий. Тільки командування заборонило фотографуватися з ним. Замок Фіделя був розташований недалеко від нас, у горах над Гаваною. Із друзями хотіли добратися до нього, але дійшли лише півдороги. Там охорони стільки — не пройдеш!

1963 року Олексій Драгомиров повернувся з Куби. Демобілізувався 1970-го. Військову службу почав 1941 року:

— В армію призвали у Фінляндії. Там намерзся дуже. Фіни в хутряних унтах ходили, а ми — у мотанках. До 1943-го був рядовим. Тоді від Ленінграда до Москви наступали пішком. У війну не знали, ані який день, ані який місяць. Особливо коли бої щодня. Якщо тепло — знач літо або весна, а як мете — знач зима. Ось і весь календар.

Із майбутньою дружиною Вірою познайомився 1944 року.

— Вона працювала офіціанткою в офіцерській столовій, — згадує. — Їй 26, мені 24. Бачилися рідко, але вона мене чекала. Розписалися 1947 року, як син Валерій народився. І того один син у нас, бо через військову службу часу на дітей не мали.

Зараз ви читаєте новину «Олексієві Драгомирову заборонили фотографуватися із Фіделем Кастро». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода