"Я відчув, що засинаю за кермом, — згадує 29-річний Олег Шимський із села Верхня Калуського району Івано-Франківщини. — Глянув на дружину — Таня міцно спала, зморилася довгим переїздом. Що було далі — не пам"ятаю. Ударило сильно. Опритомнів через день у лікарні".

2 липня 2006 року Олег Шимський повертався машиною на заробітки до Іспанії. Їхав із 25-річною дружиною Тетяною в Барселону, де працював фасувальником на м"ясокомбінаті. За кілька кілометрів до французького Ліона близько 10.00 авто на швидкості влетіло у відбійник, кілька разів перевернулося і впало на колеса посеред засіяного кукурудзою поля. Дружина Тетяна вціліла — від удару в "пежо" спрацювали подушки безпеки. Олег постраждав: подушка з керма вивернула йому голову майже на 180 градусів. Шостий і сьомий шийні хребці зламалися, защемило спинний мозок.

— Лежав нерухомо в лікарні два тижні, — Олег розминає пальці на руках. — Зробили операцію, у важкому стані перевезли до Барселони. За два місяці поклали в реабілітаційний центр, бо втратив рухомість. Таня не витримала на все це дивитися, пішла на роботу й перестала ходити за мною. Уже потім мені переказали, що Таня живе з іншим хлопом, покинула мене. Ми так і не розлучалися. Сина Валентина вона забрала до себе в Іспанію.

До Барселони доглядати Олега поїхала мати Марія Шимська, 58 років:

— Страховка покрила всі витрати на лікування. У реабілітаційному центрі пробули рік — на більше не було грошей. Возила сина в інвалідному візку до каплички, щоби молився. Олег не рухався. Іспанські лікарі ставили діагноз втрата рухомості.

Таня не витримала на все це дивитися

Марія каже, знайомі підказали телефон лікаря-травника Григорія Гасенка з Івано-Франківська. Чоловік погодився приготувати мазі та настоянки для сина.

23 серпня 2007-го Олега привезли в Україну. Втирати мазі запросили масажистку Олену. Наприкінці жовтня чоловік міг уже ворушити руками.

— Із часом робив нескладні фізичні вправи. Зараз силу в руках маю — до 40 кілограмів тягну, але не дуже ногами володію, — Олег сідає в ліжко за допомогою канатної драбинки, прикріпленої до ніжок. — Отак прес качаю. Кисті і пальці розробляю ручними еспандерами, масажними пружинками. Хтось, може, думає, що для фізичних вправ потрібні якісь особливі пристрої. А мені батько просто два канати до стелі прикріпив, щоби я ноги підкачав. Недавно купили велотренажер. Але на ньому займатися ще важко. Ноги повністю не ожили, але з десять кроків сам ступлю.

Тренажерний зал у кімнаті сина облаштував батько, 59-річний Богдан Шимський.

— В Олега розпорядок дня, як у спортсмена, — чоловік допомагає синові встати з ліжка. — Зранку обов"язково молиться та читає Біблію. Потім вісім годин займається фізичними вправами. Переривається тільки на сніданок та обід. А ще шкільну програму повторює.

— Я в школі вчився посередньо, навіть повної середньої освіти не маю, — сміється Олег. Він твердо стоїть серед кімнати. Потім повільно переставляє праву ногу. — Тепер маю час і натхнення до науки. Хочу стати бухгалтером — для мене зараз це одна з найдоступніших професій.

1979, 6 квітня — Олег Шимський народився в с. Верхня Калуського р-ну на Івано-Франківщині
1996 — закінчив автошколу в Калуші, за рік пішов в армію. Служив у Київській області водієм "уралу"
1999 — одружився із на два роки молодшою Тетяною Бабій
2002 — народився син Валентин
2006, 2 липня — потрапив в автокатастрофу, втратив рухомість
2007, жовтень — поворухнув кистю руки
2008, вересень — пройшов десять кроків

×