Самюель Абоаг'є ходить до магазину з товаришем

— Із самого дитинства люблю танці. В Гані брав участь у конкурсах, виступали в нічному клубі. Ходив до танцювальної школи. Обожнюю брейк-данс, — розповідає 19-річний Самюель Абоаг'є із Гани. Рік живе в Україні. Навчається в Черкаському університеті імені Богдана Хмельницького на юриста.

Зустрічаємось із Самюелем у студентському гуртожитку. Тут для іноземців окремий поверх. Хлопець веде до своєї кімнати, пританцьовуючи. Там грає музика стилю диско, її слухають двоє сусідів — теж африканці.

— Я стараюсь вчити мову в університеті, але не все вдається. Її незнання створює певний дискомфорт. До магазину доводиться ходити з кращим другом, який трохи знає українську, — каже Самюель. Деякі фрази говорить українською із сильним акцентом. Його друг перекладає розмову.

— Моя мама — продавець в магазині, вона живе в Гані. А батько працює в Німеччині інженером. Він висилає гроші на їжу й одяг. Маю в Гані багато друзів, які навчалися в Україні. Вони мені порадили їхати саме сюди. До того ж тут учився і мій дядько. Вирішив вступати на юридичний, бо люблю читати детективи й проводити розслідування. Українські юристи отримують зарплатню більшу за середню — мінімум 500 доларів (13 500 грн).

Україна привабила тим, що доволі легко отримати візу. Тут також дешеве навчання. Багато читав в інтернеті про Черкаський університет. Вирішив, що хочу саме сюди. Мій дядько про це дізнався і зробив сюрприз — сам домовився про навчання й допоміг оформити візу та всі необхідні документи. Навіть не знаю, скільки йому це коштувало. Хотів би поїхати вчитися до Великої Британії, США або Німеччини, але там багато складнощів.

Щомісяця витрачаю 100 доларів, які висилає батько. Рідко купляю продукти та щось готую. Здебільшого із другом Джо ходимо їсти в кафе. В Гані не часто була така можливість, лише на свято з батьками. Їжу нам готувала мама. В Україні дуже сподобався борщ. Часто його замовляю.

Здивувався, що так багато українців курять. Це дивно для Гани, бо сигарети дорогі. Але між нами є багато спільного. Гана відома в Африці своєю гостинністю. В Україні теж привітні люди. У нас так само допомагають на вулиці тим, хто цього потребує, поступаються місцем у транспорті.

Є дещо відмінне. Наприклад, у нас не дуже популярно дарувати дівчині квіти, краще — коштовності.

— Зустрічаюся із дівчиною-­українкою. Познайомилися, коли поїхали на екскурсію до Умані. Вона теж студентка. Трішки знає англійську, а я кілька фраз українською. Ми розуміємо одне одного без слів. Не знаю, як у нас це виходить. Коли потрібно — користуємося перекладачем в інтернеті. Батьки знають, що маю дівчину-українку, нормально до цього ставляться. Тато кличе нас до себе, в Німеччину, аби познайомитися. Доки триває навчання, не маємо на це часу.

У вільний час Самюель Абоаг'є займається танцями, виступає на студентських вечірках.

— Переважно танцюю на студентських вечорах, куди мене запрошують. Інколи просто перед друзями. Дуже подобається реакція українців, коли вони бачать мене на сцені. Спочатку завмирають, а потім вибухають емоціями й дуже дивуються. Вперше виступав на святі університету. Всі здивувалися, що вмію танцювати, особливо ректор вузу і деякі мої друзі. Після виступу невідомі люди підходили, обіймали мене й хвалили. Це було неочікувано, але приємно. Мрію стати відомим танцівником.

Кілька місяців звикав до зими

Поїздка додому для Самюеля потребує чимало часу та грошей. Квиток в Гану обійдеться в $800. Летіти доведеться майже добу.

— Спочатку було важко пристосуватися до холоду взимку. Я мерз скрізь — обличчя, руки, ноги. Дуже некомфортно. Зараз тепло одягаюсь і почуваюся нормально. Влітку в Україні деколи буває так само спекотно, як і в Гані. У нас є два сезони — сухий і вологий. Перший — із грудня по березень. У цей час прохолодно. Вологий сезон — із квітня до листопада. Це період спеки, що спричиняє багато дощів.

×