"Не крала, тому й без охорони"

 

"Я здоровий консерватор, тому в мене все життя одна зачіска. Один чоловік і один номер телефону. Лише раз його поміняла", — народний депутат-"нашоукраїнка" 53-річна Лілія Григорович запрошує до своєї депутатської кімнати на п'ятому поверсі Центрвиборчкому. Її сусіди — колеги по комітету з охорони здоров'я народний депутат від блоку НУ-НС Володимир Карпук та депутат від партії регіонів Тетяна Бахеєва.

У кімнаті 3х4 м уздовж стіни стоять шафи, через вузький прохід — два столи. Лілія Степанівна проходить між ними боком. Її волосся зібране в дульку на потилиці.

— Зачіска в мене може змінюватися, але волосся обов'язково має бути довгим і зібраним. У юності я мала грубу косу до пояса. Коли стала старша, почала закладати волосся у бабети. Зачіски роблю сама, немає часу по салонах бігати.

Прошу показати, як робить дульку. Вона не хоче розпускати волосся.

— Ну добре, — погоджується.

Встає з-за столу, виймає шпильки, складає їх на столі. Витягає сховану за волоссям заколку-краб. Струшує коси.

— Таку зачіску моя мати робила. Вона померла, коли мені було 15 років. Волосся ділю рівним пробором посередині. Збираю у хвостик, щоб спереду спадало легкими хвилями по обидва боки. Обмотую заколку-краб волоссям, аби не було видно, і чіпляю до хвостика трохи вище голови.

Хоче подивитися на себе в дзеркало, але в шафі його не знаходить. Придивляється до відображення у склі.

— З віком густота волосся меншає. І колір уже не той, тому підфарбовую. Мию звичайними шампунями — "Хед енд Шолдерс" і "Лореаль". Відварами трав не полощу. В нас у селі немає нічого.

Під'їжджає на офісному кріслі ближче до столу.

— Я люблю чорний колір. Він зменшує об'єми і коригує фігуру. Один з улюблених костюмів — шовковий чорний з помаранчевими вставками. Пошила його після революції. Нещодавно мати чоловіка подарувала чорну вишиванку. Ксенія Ляпіна (нардеп-"нашоукраїнка". — "ГПУ") сказала, що мені пасує. Я довіряю її смаку. Ми потоваришували, як тільки вона прийшла у парламент. Інколи збираємося разом на чай в буфеті. В гості не ходимо, бо часу немає. Зате в нас прийнято ходити на весілля. Мій син одружувався, я її запросила.

Розповідає, що підібрати одяг проблематично:

— Гуччі й Луї Віттон на мою фігуру не шиють. Депутатки одягаються строго. Це помічниці депутатів намагаються декольтоване й коротке носити.

У Лілії Григорович маленькі долоні. Нігті коротко підстрижені, нафарбовані прозорим лаком. Губи підведені червоною помадою.

— Жінок у парламенті небагато, тому ми дружимо. У таборі опонентів мені симпатична Іра Горіна (фракція "Партії регіонів". — "ГПУ"). Не кожна жінка у 43 роки наважиться народити дитину. "Регіоналку" Олену Бондаренко теж люблю. Вона також недавно народила дитину. А між чоловіками у парламенті поваги мало. Коли обговорювали харківські угоди, "регіонали" почали стрибати нашим колегам на голови і так товкти їх головами в дерев'яну панель, що я злякалася.

Запитую, чи є вчинки, про які шкодує.

— Не шкодую, але не повторила б спробу самоспалення (2001-го Лілія Григорович обприскала себе бензином, коли парламент проголосував за недовіру уряду Віктора Ющенка. — "ГПУ"). Тоді з людьми розраховувалися цементом, шифером, чоботами, горілкою. Коли прийшов Віктор Ющенко, почали давати живі гроші. І тут його хочуть зняти. Але після цього кроку в мене була депресія, я багато молилася.

Дзвонить мобільний. Бере слухавку і сварить когось, що затягнули з лікуванням дитини.

— Такі питання треба на початку тижня вирішувати, а не перед вихідними. Добре, спробую допомогти, — відключає телефон. На заставці — ікона Божої Матері. — Як педіатр я вже 15 років не практикую. Але знайомі досі звертаються по пораду.

Заставка на екрані змінюється на портрет бородатого чоловіка.

— Це мій батько. Він був греко-католицьким священиком. 1949-го його заслали в Мордовію. Батько навчив мене молитися. Відтоді молюся зранку і ввечері. У чоловіка теж батько був священиком.

Дзвонить телефон. Лілія Степанівна обіцяє купити все, що треба. Каже, скоро буде вдома.

— Треба в магазин за продуктами зайти. На базар я ходжу щотижня. Продавці впізнають. Якось допитувалися, чому без охорони. Не крала, тому й без охорони. Дратує, коли депутати набирають собі купу охоронців. Зроблять крок кудись, тільки коли почують: "Пєрвий етаж чистий, проході".

×