— Ще до Майдану з'явилася ідея пожити за кордоном. Дружина — медик. Почала шукати університети, щоб продовжити навчання. Зупинилися на Австрії. Із країною трохи знайомі. Їздили туди як туристи, — розповідає 34-річний Ярослав Зорка з Києва. Разом із дружиною живуть у австрійському місті Цветль.

Готувалися до переїзду два роки. Заощадили гроші, записалися на курси німецької, переклали документи про освіту для вступу. На другу вищу приймають без екзаменів і без тесту на знання німецької. Дружина вступила до медичного університету, я — в юридичний. Плачу 12 тисяч гривень за півроку.

Щоб мати дохід, знайшли віддалену роботу в Україні. В Австрії влаштуватися на роботу з низьким рівнем німецької важко. Крім того, студенти не мають право працювати більш як 20 годин на тиждень. ­Наступна проблема — оренда житла. Усі дивляться на те, скільки людина заробляє. Ми з дружиною по суті були безробітні. Пощастило зустріти українку, яка одружена з австрійцем. Вона вмовила чоловіка здати нам квартиру.

×