— У 5 років Соломія бігала по музичній школі з саксофоном. Це була її іграшка. Показувала всім і дмухала в нього. Думав, аби не розбила. Бо ремонт коштує 300 доларів, — каже киянин 36-річний Олександр Михайлов. Його доньки 6-річна Соломія та Софія, 8 років, грають джаз з імпровізацією. Менша нещодавно потрапила до Національного реєстру рекордів, як наймолодша виконавиця такої музики. Торік рекорд належав її сестрі.

— Щоб стати рекордсменкою, сильно старалася. А потім дуже раділа, — говорить Соломія. — Коли виросту, буду музикантом. Люблю грати і співати. Маю час на все. Труба — складний інструмент, але мені подобається. Ще граю на саксофоні, барабанах, скрипці, тромбоні, фортепіано, маракасах, бубні та флейті. Займаюся танцями. Інколи стомлююся від музики. Тоді з сестрою граємо по черзі.

Перед виходом на сцену хвилююся. Під час виступу думаю про щось хороше. Коли помиляюся, не засмучуюся і граю далі. Хочу зіграти з улюбленим трубачем Володимиром Копатем. За перемогу на конкурсі мрію отримати в подарунок кролика чи котика.

Дівчата займаються музикою з 2 років.

— Ми з дружиною — музиканти у третьому поколінні. Працюємо музичними педагогами, — розповідає Олександр Михайлов. — Якось мої батьки захворіли. За дітьми не було кому дивитися. Довелося брати їх на роботу. Їм там сподобалося. Зацікавилися музикою. Починали займатися з нами. Спочатку грали на дудочках, маракасах і дитячих синтезаторах. Коли Соломія подивилася мультик про скрипку, сказала — буде скрипалькою. Потім побачила саксофон, теж захотіла. Купили їй малий. Торік прибирав у кабінеті. Вона помітила трубу і вирішила, що це її улюблений інструмент. Пішла до педагога зі скрипки: "Я трубу люблю". Софія обрала саксофон. Дітей у віці до 10 років рідко вчать грати на духових інструментах. Це зазвичай роблять дорослі чоловіки. Бо потрібна сила волі, витримка і терпіння. Складно звук видати через велике м'язове навантаження. А наші дівчата ще й імпровізують. У них талант від Бога.

Софія Михайлова грає на 10 інструментах.

— Саксофон — мій улюблений, бо на ньому грають батько і старший брат. Хочу бути як вони, — каже. — Якщо старатися, займатися та вірити, все обов'язково вийде. На 10 інструментах можу грати більш як 200 пісень. Мені подобається імпровізувати, в мене це виходить від душі. Музика не набридає. Після школи батьки забирають мене на роботу і я там займаюся. О дев'ятій вечора повертаємося додому, і я вчу уроки. Улюблені — музика, хореографія, фізкультура й малювання.

Соломія виграла понад 10 музичних конкурсів, Софія — більш як 20.

— Між дівчатами немає конкуренції, бо грають на різних інструментах. Люблять робити це разом, підтримують одна одну, — продовжує Михайлов. — Софія виграла путівку в Болгарію в дитячий табір. Соломія за нею сумувала — не могла поїхати з сестрою через вік. Емоційно вони, як сіамські близнюки. Люблять гратися у збирання призових кубків. Для них це як скарби.

Намагаюся Софію притримати, щоб Соломія догнала. Доньки "зірковою хворобою" не страждають. Пояснюємо їм, що треба розвиватися. У нового покоління дітей немає почуття беззаперечної перемоги. Вони бачать, що ґаджет, який був на перших місцях, за місяць може опинитися на останніх.

— Дівчата виконують класику на фортепіано, на духових інструментах — джаз, на барабанах — рок. Виступають із 2 років, — додає Олександр Михайлов. — Ще нотної грамоти не знали, а вже грали. У них — абсолютний слух. Соломія може послухати твір двічі, а на третій заграє.

Вони швидко вчаться. У 5 років і 9 місяців віддали Соломію у школу. Бо сказала, що в садочку їй нудно. Обидві навчаються добре. Музика розвиває пам'ять, допомагає в математиці, бо треба вираховувати музичні ритми. Уся джазова й естрадна музика — математична й аритмічна. Мови дівчатам теж добре даються. Кажуть, хочуть бути музикантами. Поки що вони не розуміють усі складнощі професії. Ростуть у баловстві та свободі, тому в них усе виходить.

×