— Він майже переміг четверту стадію раку. За день до смерті радів, що почалася ремісія. Почав будувати плани на майбутнє, — каже 25-річний Андрій Бобруйко про свого друга Мирослава Шкуру, 22 роки. За ним справили дев'ятини. Мав рак лімфатичної тканини.

Мирослав Шкура навчався у Київському політехнічному інституті. Працював програмістом.

Хворобу в нього виявили у серпні. Друзям і рідним вдалося зібрати $80 тис. на лікування в Німеччині. Пройшов шість курсів хіміотерапії. Лікарі давали 80% гарантії на повне одужання. Та організм не витримав дози останньої хімії.

— Із Мириком разом прожили п'ять років, — розповідає Андрій Бобруйко. — Спочатку в гуртожитку, потім орендували квартиру. За цей час не посварилися жодного разу. Він був найбільш неконфліктною й позитивною людиною, яку зустрічав. Усі в гуртожитку були ситі, коли йому приходили передачі від мами. Мирик дуже цінував свою сім'ю. Щодня довго розмовляв із мамою і сестрою. Завжди усміхався. Навіть під час хвороби не впадав у відчай. Сам намагався підтримати близьких.

×