Юрист Микола Цанга, 55 років, стоїть на ґанку Вищого господарського суду в Києві. Пан Микола неголений, на ньому сірий костюм і сорочка без краватки. У руках темний шкіряний портфель.

— Працюю юристом у корпорації "Київський завод автоматики", — розповідає, розстібаючи комір сорочки.

Хвалиться, що вигравав справи навіть у президентів. Пояснює, що за часів Леоніда Кучми завод виконав роботи для державного будинку відпочинку "Пуща-Водиця". Він підпорядковувався Адміністрації президента. Керівництво "Пущі-Водиці" відмовилося розрахуватися.

— Директором там був бувший начальник обласного ГАІ, — пояснює. — Каже: "Ідіть, ви, рєбята, звідси, бо по-іншому з вами розрахуємося".

Цанга зініціював судовий розгляд справи. Він розтягнувся на кілька років. Президента Кучму встиг змінити президент Ющенко. Каже,  Апеляційний суд зобов"язав керівництво "Пущі-Водиці" виплатити заводу заборговані 60 тис. грн.

Часто тиснули на вас?

— Коли я робив у Держказначействі, вигравали справи в дуже крупних бізнесменів, — трохи насторожено каже. — Прямо мені заявляє: ну шо ти зо мною сражаєшся? Я за все заплатив. Та нє, фамілію називати не буду. Діло прошле.

Микола Павлович дивиться на годинник і заводить розмову про розгляд у Конституційному суді указу президента щодо розпуску парламенту.

— Там правових питань менш як 10 відсотків. А решта — то чиста політика. Треба сідати за стіл і вирішувати.

Цанга розповідає, що більшу частину життя працював у системі МВС. Почав із райвідділу в Кіровоградській області, а закінчив у київському управлінні.

Дістає з портфеля кілька тоненьких книжечок.

Маніяк представлявся артистом

— Дещо я описав. Ось, дивіться, оповідання "Зеленый попугай". Там один злочинець діяв, маніяк. Представлявся артистом і заманював молодих дівчат, ґвалтував їх. Ну, вирахували ми його. Ніякий не артист. Обикновенний чоловік, працював на проізводстві. Що цікаво, в нього був зелений попугай. Він із ним дуже дружив. Коли ми його арештували, попросив віддати птаху комусь з потерпілих дівчаток.

В інших книжечках, виданих за авторський кошт, — оповідання, вірші та рецепти народної медицини.

— Це в мене від бабці моєї, Єфросинії. Вона все село лікувала, — пояснює Цанга. — А перші вірші мої надрукувала Бобринецька районна газета "Честь хлібороба", коли я ще в школі вчився. І зараз друкує.

Цанга розповідає, що 2005-го разом із екс-депутатом Київради Володимиром Костюком видали книгу "Духовне відродження України". У ній зібрали інформацію про майже сто релігійних конфесій в Україні.  Того самого року у складі делегації Української лютеранської церкви Микола побував у Ватикані.

— Поселили нас там. Перевдягли у все їхнє, — згадує. — Ми знайшли свого, з українців, що там працює. Він нам організував короткий візит до Папи. Туди заборонено брати будь-що з собою. Але я умудрився оцю свою книжечку, — сміється й показує брошуру "Зустріч за обрієм", — сховати за пояс.

Каже, що вручив її Папі після того, як він кожного благословив і погладив по голові.

— Але все це відбувалося швидко. Він сидить, ви навпроти. Дві минути і — рєбята, виході!

Ви — віруюча людина?

— Ну... — добирає слова Цанга. — Я християнин. Дружу, як би сказать, з релігією. У мене на Березняках є православна церква, українська, Київського патріархату. Туди ходжу.

Із тутешніми ієрархами стикалися?

— І з Гузаром (кардинал УГКЦ. — "ГПУ"), і з Філаретом (Патріарх УПЦ КП. — "ГПУ".). Ми ж, коли книжку видавали, були в обох на прийомі. Філарет нас винцем угостив, хорошим таким.

Цанга вітається з чоловіком, що виходить із суду. Ще раз дивиться на годинник.

— Продовжимо видавати книгу "Духовне відродження України". Було 100 конфесій, а тепер ще маса інших, які бажають туди потрапити. Безплатно все робимо.

Ви людина заможна?

— Машини та яхти в мене нема. Але на батьківщині, на Кіровоградщині, є 10 гектарів землі. Ще од мами осталося. Там зараз брат живе. У мене як дача щитаєцця. Банька там, всьо остальноє.

Неголеність — це імідж?

— Юристи, знаєте, мусять трошки шарм мати, — пояснює Цанга.

1951, 2 серпня — Микола Цанга народився в м. Бобринець Кіровоградської області
1969–1971 — служба в армії, Червонопрапорний Далекосхідний військовий округ
1972 — слюсар на заводі "Червона зірка" в Кіровограді
1972–1997 — робота в органах МВС
1974 — одружився з інженером Любов"ю
1975 — народилася донька Наталка, за три роки — Світлана
1991 — закінчив юрфак Київського держуніверситету
2003 — працює в корпорації "Київський інститут автоматики"

×