Дільничний інспектор 34-річний Василь Костюк починає працювати з шостої  ранку. Його дільниця — мікрорайон ДОСи в місті Умань Черкаської області.

— Людей можна застати вранці або ввечері, — пояснює. — На дільничного припадає понад 10 тисяч людей. До дев"ятої ранку встигаю опитати кількох свідків.

Із квартири на вул. Київській виходить заспаний господар. Позавчора сусідка поскаржилася, що він її побив. Судмедекспертиза зафіксувала легкі побої, але жінка вживала алкоголь.

— Не бил я ее, — позіхає чоловік. — Она пьянь. Приперлась, устроила истерику. Начала падать, вот и получила ушибы.

За 20 хв. дільничний все записує.

На 11.00 має привести до суду шахрайку з вул. Пролетарської. Вона видурила телефон. В її квартирі ніхто не відчиняє дверей.

— Утекла, — припускає Василь Костюк. — Не явиться на наступне засідання — подаватимемо в розшук.

На вулиці зустрічаємо п"яного бомжа.

— Семенович, у тебе попередження вже є, — зупиняється дільничний. — Ще раз побачу в такому вигляді — заплатиш штраф.

Із 14.00 інспектор приймає громадян у штабі.

— Зробіть шось мому зятьові, — кричить огрядна на вигляд жінка років 60. — Він у мене падло і сволоч. Я п"ять років назад його прописала у квартирі, він уже на повних правах. Учора мене з ванної виганяв, сьогодні лаяв. Які свідки? Дочка за ним аж труситься, свідчити протів нього не буде. А мене нема кому захистити. Що? Тільки попередження?

У мене куртку вкрали. Шкіряну

— У мене чоловік забрав машину! — кричить молода білявка. — Вчора посварилися — забрав ключі й поїхав. Як на кому машина? Довіреність на нас обох виписана.

— Мені жінка не дозволяє бачитися з дитиною, — високий кучерявий брюнет півгодини скаржиться на дружину.

Дзвінок:

— Це дільничний? Ми тут у барі відпочиваємо, у мене куртку вкрали. Шкіряну. — За кілька хвилин той же голос: Вибачаюся. Чувак у гардеробі сплутав зі своєю, одяг, відійшов, а потім помітив. Усе нормально.

Ще дзвінок. Виїздимо у місцевий бар. Посеред приміщення лежить п"яна молода жінка, знизу частина до пояса гола. Навколо рій мух.

— Фу, заберіть це бидло отсюда куда-небудь! — кричить відвідувач. Костюк викликає "швидку". Жінку забирають у психлікарню, аби проспалася.

— Це ще нічого. — махає рукою дільничний. — Учора до самогубці виїздили. Пацан із нормальної родини. Підсів на наркоту. Галюцинації почалися, хотів із балкона вистрибнути. Більше години вмовляли.

Після прийому Костюк іде до міськвідділу звітувати. Опісля перевіряє адмінпіднаглядних. Це ті — хто бував у місцях позбавлення волі.

З однокімнатки на вул. Тищика смердить цигарками та сечею. Тут зі співмешканкою живе адмінпіднаглядний Євген. Його звільнили достроково. Межі міста йому покидати не можна — це має контролювати дільничний.

— Здєсь, здєсь, начальник. Все путьом, — махає в двері худий чолов"яга у старій майці та спортивних штанях.

— Цей місто покидати не може — мушу слідкувати, — інспектор показує свої списки. — Тому судом передбачено, аби ввечері був удома. Ці двоє — умовно звільнені. Маю знати, чим займаються.

Пізно ввечері Василь Костюк сідає заповнювати папери:

— Робота подобається, але виснажує, — сміється.

За місяць дільничний отримує 1,8 тис. грн.

Дільничний інспектор із Кіровограда 36-річний Олексій ловив відьом.

— Принесла жінка заяву. Мовляв, її сусідка — відьма. У квартирі чаклує, порчу наводить. Ну, думаю, треба зайти, може, наркоманське зілля знайду.

Господиня справила на дільничного враження психічно хворої.

— Руками махала, щось про магію торочила, якісь чакри-мухри. Я так нічого не поняв. Тут її чоловік приходить п"яний. Каже, да, жінка відьма. Глянув на мене й говорить: "Та ти і сам відьмами обсівся. Ну нічого — завтра та відьма, що в тебе живе справа, виїде, але на її місце ще одна вселиться". Я плюнув та й пішов собі.

Поряд із квартирою Олексія орендувала помешкання 40-річна сусідка. Наступного дня вона вибралася. На її місце в"їхала інша.

— Оце йду додому, а під під"їздом баби пліткують, полощать кістки новій сусідці. Кажуть, і вона, і колишня квартирантка — відьми. Бо працюють на великі свята.

×