Прізвище київського артиста оригінального жанру 53-річного Михайла Твердого 2005-го вписали до Книги рекордів України. Чоловік зібрав понад 200 музичних інструментів.
— Граю на 21 інструменті — народне, блатне, хороводне, естрадне, класичне, заграничне, по нотах і без, по слуху і без слуху, у будь-якій тональності, — каже Твердий скоромовкою.
Чоловік показує свою колекцію інструментів у класі загальноосвітньої школи N132 на просп. Глушкова.
— Уже збився рахувати, скільки їх маю, — бере в руки тубу. — Два роки тому нарахували 199. З того часу придбав горн, відремонтував козу-дуду, кілька балалайок. Тримав усе у творчій майстерні на Подолі. Потім приміщення забрали, перевіз інструменти додому, на балкон. Якось директор школи каже: "Дам тобі клас, тільки гурток самодіяльності веди". Я погодився. Але ж це треба щоразу відмічати учнів, кого немає, — показує шкільний журнал. У ньому заповнена лише перша сторінка.
За комп"ютером у класі сидить син Твердого 14-річний Михайло. Каже батькові, щоб багато не говорив.
— Син музики терпіти не може. Для нього цей клас — капкан, — сміється батько. — Привчав сина до музики й відбив охоту. А мені в дитинстві не дозволяли грати. Батько столярував. Повернеться з роботи й читає газету. Я до нього з трубою. А він газетку відкладе та гримає, щоби не грав.
Перший музичний інструмент, дитячий баян, Твердий купив у 6 років.
— Бабушка копійки давала, я в копілочку скидав, — пригадує. — Коли батьки в Ленінград їхали, дав їм, щоби купили. Я за ту гармошку останні штани зніму.
Каже, що більшість інструментів знайшов поламаними на смітниках.
— Маю 12 кларнетів. Одному з них більше ста років. Знайшов поламану трембіту з агави, "музичні дрова". Саксофон привіз із Болгарії.
Михайло Твердий одночасно грає на кількох інструментах.
Я за гармошку останні штани зніму
— Недавно запросили трембітарем у ресторан під Конча-Заспою. За годину заплатили 300 доларів. Часто кличуть тамадою на свадьбу, — одягає на голову чорний циліндр. — Вітаю молодих і переодягаюся на фокусника.
Бере в руку хустку, скручує її і витягає з рукава тростину.
— Сам придумав фокус. Ану дивіться, — підходить до "співочої берізки". Це деревце із 30 сопілок замість гілочок. Виймає одну, грає. Потім ставить сопілку в солом"яну вазу.
Гри на кларнеті Твердий навчився в музичній школі в рідному місті Городня на Чернігівщині. На іспитах до Харківського інституту мистецтв провалився. Повернувся додому, влаштувався працювати вчителем музики.
— За кілька місяців призвали в армію. Грав у військовому оркестрі в Києві. Зустрічали делегації в Борисполі. Репетирували по ночах, аби увольнєніє отримати. А я солдатом у Бровари дівчину проводжав, мені ж конче треба! Коли демобілізувався, поїхав до неї. У Будинку культури на роботу найнявся. Працював столяром, сантехніком, — крутить вуса. — А з дівчиною розійшлися. Звали її Надія, а надії мені не дала. Кинув усе й поїхав додому.
У Чернігові Михайло Твердий працював у ресторані "Вар"єте".
— Показував фокуси, заробляв більше, ніж батько теслею, — продовжує. — Армійські друзі до Києва на концерти кликали. Гуляв довго, до 32 років не женився. Наречену в метро зустрів. Якось їхав, біля мене дівчина сіла. Я їй на плече голову поклав — вдаю, що заснув. До кінцевої зі мною доїхала. Каже: "Дивіться, не переїдьте". Я на зупинці вискочив, у бабки одну ромашку купив і подарував їй.
Світлана працювала начальником поштового вагона на залізниці. Через рік Твердий посватався. Живуть у кооперативній двокімнатній квартирі на Теремках. 50-річна Світлана Тверда викладає в Міжрегіональному училищі зв"язку.
— Дивуюся, як вона мене терпить, — каже Михайло Твердий. — Але на концерти зі мною їздить.
1954, 24 липня — Михайло Твердий народився в місті Городня Чернігівської області
1960 — батьки купили перший музичний інструмент — баян
1969 — закінчив восьмирічну школу, вступив до Чернігівського музичного училища
1978 — працював фокусником у чернігівському ресторані "Вар"єте"
1986 — одружився зі Світланою Сергієнко
1990 — народилася донька Любов, за 4 роки — син Михайло
2005 — став рекордсменом Книги рекордів України
4 
35413
Коментарі