Четвер, 15 травня 2008 17:46

Михайло Данілєвіч півжиття відсидів за крадіжки та хуліганство

Автор: фото: Тетяна САРАХАН
  Михайло Данілєвіч із села Лісова Лисіївка Калинівського району на Вінниччині рубає хмиз, щоб розпалити у печі. Його сестра Ганна просушує рядна біля хати
Михайло Данілєвіч із села Лісова Лисіївка Калинівського району на Вінниччині рубає хмиз, щоб розпалити у печі. Його сестра Ганна просушує рядна біля хати

Колишній зек, 62-річний Михайло Данілєвіч із села Лісова Лисіївка Калинівського району Вінниччини, 17 квітня у своїй хаті прийняв пологи у сусідки 27-річної Катерини Ліпенко. Торік жінка теж вийшла із в"язниці — відсиділа рік за крадіжку.

Михайло Данілєвіч із 56-річною сестрою Ганною мешкають у глиняному однокімнатному будинку. Успадкували його від матері. Над ліжком Михайла — старовинна дерев"яна ікона Миколая Угодника.

— Образ подарувала односельчанка Марія, — пояснює Ганна. — Заходила до нас погрітися. Вона відморозила ноги і померла.

Жінка виходить на поріг із кухлем пива, курить. Михайло встає з ліжка, просить цигарку. Ганна запалює плиту, виймає маленьку сковорідку. Михайло чистить дрібну картоплю. Каже, це його робота.

Чоловік працює на пилорамі у знайомого Анатолія М"ячова. За день отримує 10–15 грн.

— Там дають пообідати, — дивиться на стелю. — Раніше розвозив товар по вінницьких магазинах. По 120 кіло на горбі таскав. І так шість років.

Заходить сусідка Ганна Кушта. У селі жінка працювала патронажною медсестрою.

— Не пиши, що він роди приймав. Це ж не подвиг. Село тільки опозориш на всю Україну, — каже Ганна.

Катерина Ліпенко живе по сусідству із Данілєвічами. Вагітною постійно ночувала у хаті Михайла, спала в ліжку із його сестрою. Жінка боялася залишатися вдома, бо брат Анатолій із батьком Леонідом Карачковським були проти народження дитини. Хто батько немовляти — невідомо. Сусіди припускають, що хтось із околиці.

— Я любив її як дочку, — плаче Михайло, — Щоб її так хлопці любили. Куди їй діватися з пузом? В чотири часа ночі їй стало погано. У мене ж свєту нема. Зажигалкою присвітив. Я мужик, но понімаю. Бачу: води відійшли. Я нажав на животик. Раз-раз, щоб головка показалася. Витягнув, воно кричить. У полотенце велике поклали, щоб обсохло. Нагріли води, обмили. Визвали лікарів. З моєю помоччю родила легко.

З моєю помоччю родила легко

Хлопчика назвали Богданом.

— От ще одного внука маю, — каже Данілєвіч. — У мене троє: від дочки Валі — Свєта, Люда та Сашко.

Катерина досі в лікарні. Лікарі заборонили забирати породіллю, доки вдома не поставлять грубку і перегородку в кімнаті. У травневі свята Михайло разом із її батьком Леонідом мазали стіни хати.

У виправних колоніях Михайло Данілєвіч провів 32 роки. Його шість разів судили за крадіжки. Перше покарання відбував за хуліганство. Коли вийшов, розлучився з дружиною Євдокією Чумак.

Каже, жінка заглядала в чарку.

— Мало сам не спився,— продовжує. — Почав красти кролів, курей, качок для закуски. У Вінницькій колонії робив шкільні меблі, масажні накидки з дерева на крісла авто. Займався різьбярством. У Стрижавській колонії під Вінницею виготовляв шпаги, саблі й стілєти — це така зброя в чохлі, — пояснює. — Начальник колонії Анатолій Банюк подарув стілєт Леонідові Кучмі. А він йому — іменний пістолєт. Він всьо время возив нашу зброю Кучмі.

— Янукович сидів зі мною у Стрижавці три роки за хуліганство, — розказує. — А я — за крадіжку чотири роки відбував. В одній хаті (секції. — "ГПУ") були. Наші ліжка поряд. Він нормально до всіх відносився. З ним було добре. Його гості приїдуть, привезуть гостинці. Ділиться з усіма. Но був вспильчивий.

— Чо його не хотіли вибирати? Кричали: "Зек, зек!", — гукає із порогу сестра. — Ми за нього голосували.

Коли Михайло сидів за крадіжку, сусід Анатолій Рижук порубав його батька та друга Гришу.

— Відрубав батькові вухо, порубав голову, — витирає сльози Ганна. — Батько ще трохи повз. А Гриша зразу помер. Захотів Толя випити — і порубав. За це розстріляли його. За 11 років до цього матір Євдокію машина передавила. Тоді на бураки ходила.

— Як вернувся з тюрми, то зайшов до Рижуків, вони мене з хати вигнали, — зітхає чоловік. — Хотів узнати, за що батька зарубали. Я злодій, але людину вбити не зміг би. Таких людей я презіраю.

Каже, що не жалкує за своїм життям.

— У бідних я не крав, — дивиться у вікно. — Уже сім років, як нічого не краду. У тюрмі годують погано, а працювати треба. Сестра моя Ганна теж сиділа за крадіжку одягу. Її підштовхнули такі ж п"яниці. Зараз кається. На старості хочеться жити спокійно. Я нікого не чіпаю, і мене не чіпайте.

1946, 26 вересня — Михайло Данілєвіч народився в с. Лісова Лисіївка Калинівського р-ну на Вінниччині
1965 — повернувся з Таллінна, Естонія, де три роки служив в армії
1967 — одружився з Євдокією Чумак; за рік народилася донька Валентина
1976 — посадили на чотири роки за хуліганство. Матір Євдокію збила машина
1981 — розлучився
2001 — повернувся з в"язниці
2008 — прийняв пологи в сусідки Катерини Ліпенко

Зараз ви читаєте новину «Михайло Данілєвіч півжиття відсидів за крадіжки та хуліганство». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода