Марія Павлик доглядає скаліченого в аварії чоловіка

"Прокидаюся вранці з надією, що все це — страшний сон. Не може на одну людину стільки бід звалитися", — плаче 33-річна Марія Павлик.

Торік у березні її чоловік Володимир потрапив в аварію. Із черепно-мозковою травмою три місяці пролежав у реанімації. Нині — прикований до ліжка, не реагує на рідних, не розмовляє.

Павлики живуть у двокімнатній квартирі в місті Новояворівськ на Львівщині. Виховують 8-річного сина Володимира. Хлопець поїхав на канікули до Маріїної матері в сусіднє село Поруби.

— Не хотів: боявся, що тато прийде до тями, а його не буде поруч, — усміхається жінка. Лікарі кажуть, що чоловік залишиться калікою на все життя. — Син із Володимиром гроші на комп"ютер збирали. Я їх потратила. То Володя кожного ранку забігав у кімнату дивитися, чи батько не одужав — хотів йому пожалітися.

Хлопець народився калікою. На правій руці не має трьох пальців. Дитині збиралися пересадити фаланги пальців із ніг на руки. На операцію потрібно було кілька тисяч доларів.

— Чоловік три роки тому залишився без роботи, — зітхає Марія. — Закрили завод "Сірка", де працював водієм. Із братом купили комбайн, обробляли людські городи. Підробляв будівельником, ремонтував машини. Володя закінчив машинобудівний технікум у Кривому Розі, добре розумівся на техніці. Якось намалював на папері двоповерхову хату з мансардою, балконами. Сказав, що побудує таку для сина за містом.

Гроші, відкладені на операцію, Марія потратила на лікування чоловіка. Роботу в селищі Шкло, де працювала начальником пошти, мусила залишити. Отримує 1000 грн пенсії на інвалідів. Після аварії 65-річний батько жінки — Андрій подався на заробітки до Санкт-Петербурга.

На правій руці немає трьох пальців

Марія не залишає чоловіка більш ніж на півгодини.

— Уже з ложки може їсти, а рік часу годувала через ніс, — каже. — Вночі не сплю, чергую. Із рота виходить багато слини, може захлинутися. Спершу чоловікова сестра помагала, Ольга. Але в жовтні вона перенесла інсульт, — відвертається втерти сльози.

— Володю, — каже голосно. — А як нашого сина звати?

Чоловік усміхається.

— На малого найбільше реагує, — пояснює. — Почав повертати за ним голову. Коли на сина голос підвищую, напружується. Володя навмисно бешкетує, щоб я крикнула. А потім каже: "Бачите, як мене тато любить!"

Витягує з шухляди сімейний альбом.

— Син дуже комплексує через ручку, — говорить. — Бачите, на усіх фотографіях ховає її за спину. У садок не хотів ходити, казав, що діти бігають дивитися на нього. А в школі гарно пише лівою рукою.

Увечері 17 березня 2007-го Володимир Павлик на батьковому автомобілі "Фольксваґен Пасат" їхав до знайомого в місто Бібрка.

Поблизу села Сокільники Пустомитівського району зупинився біля автозаправки. Там на чоловіка наїхав автомобіль "Нісан Лаурел", за кермом якого був 35-річний Валерій Леонтьєв. Він приватний підприємець, із дружиною та двома дітьми живе у селі Скнилів Пустомитівського району.

— Міліція повідомила нас лише вранці, — скаржиться Марія. — Сторож говорив, що Леонтьєв був п"яний. Сказав лише: "Ой, блін, що таке? Я забруднив штани!" Аналіз крові показав, що начебто тверезий. Хочуть зробити мого чоловіка винним. Справу відкрили лише після того, як я поскаржилася керівництву облуправління міліції.

Каже, Леонтьєв та його дружина не провідали Володимира.

Слідчий Пустомитівського райвідділу міліції Олександр Пастухов повідомив "ГПУ", що розслідування затягується через відмову Павлика надавати свідчення.

— А ви давали запит у лікарню, чи постраждалий у стані це зробити? — запитую.

— Так, у суботу, — відповів Пастухов.

1971, 23 липня — Марія народилася у с. Поруби Яворівського р-ну Львівщини в родині листоноші
1990 — закінчила Львівський електротехнікум зв"язку
1994 — одружилася з водієм Володимиром Павликом
1996 — поховала новонароджену доньку
2000 — народила сина Володимира
2006 — начальник відділу зв"язку у смт Шкло
2007 — чоловік потрапив у ДТП; звільнилася з роботи

×