Понеділок, 21 липня 2008 14:46

Марина Сарнавська опікується племінником та братом чоловіка

Автор: фото: Наталія ПАВЛЕНКО
  Марина Сарнавська (друга праворуч) із чоловіком Василем, його братом Іваном (ліворуч) та троюрідною сестрою Лорою, племінником Олександром і донькою Таїсією у себе в саду в Переяславі-Хмельницькому на Київщині
Марина Сарнавська (друга праворуч) із чоловіком Василем, його братом Іваном (ліворуч) та троюрідною сестрою Лорою, племінником Олександром і донькою Таїсією у себе в саду в Переяславі-Хмельницькому на Київщині

"Моя мама до 18 років була безграмотною, ніде не вчилася, — розповідає 38-річна Марина Сарнавська з міста Переяслав-Хмельницький на Київщині. — Мачуха з неї знущалася, не давала їсти, тримала в чулані. Водила в секту, хотіла принести її в жертву. Мама втекла з Колими на Україну. У 18 років пішла у перший клас. А в 20 років її направили працювати на швейну фабрику в Переяслав. Тут зустріла мого батька й вийшла заміж. Про неї навіть книжку написали "Спасибі вам, люди".

Марина запрошує до хати. Біля порогу білява дівчинка у візочку їсть скибки дині. Права нога до коліна в гіпсі.

— Це моя найменша — Тая, — усміхається.

Розповідає, що з першим чоловіком Ігорем зустрічалася шість років.

— Так здорово було, він начитаний, грамотний. А коли в місто приїхав один тюремщик і привіз наркотики, Ігор став наркоманом. Старався кинути: закривався в хаті, нікуди не виходив, але без толку. Зрештою розлучилися. Але після цього стали дружнішими, ніж у шлюбі, — сідає з ногами на диван. — Він став жити з іншою, покинув наркотики, але вскорості помер.

Від шлюбу з Ігорем Марина має 19-річного сина Андрія.

— Сестра Іра теж розлучилася, залишилася із сином Сашею. Ми стали жити вчотирьох. Я покинула роботу тренера з легкої атлетики і бралася за що тільки можна. Буряки сапала за цукор, кров здавала, щоби сину курточку купити. Хліб з лотка продавала, на базарі з терезами стояла, за 10 копійок важила, — зітхає. — Була в ролі чоловіка — заробляла гроші, а сестра сиділа з дітьми й варила їсти.

1998 року поїхала на заробітки до Польщі.

— Влаштувалася на підпільну швейну фабрику. Удень працювали польки, вночі українки. Нам давали заробити 80 гривень за зміну, а тут платять вісім. Я підраховувала і плакала.

Чорний кіт заглядає в акваріум. Марина тпруськає на тварину.

— Приїхала з Польщі і в перший же день зустріла свого майбутнього чоловіка, — продовжує. — У нього півроку як померла від раку молода дружина. Із Васею зіткнулися на базарі, привіталися. За кілька хвилин знову зіштовхнулися. Посміялися, але коли третій раз лобами стукнулися... З тих пір не розлучаємося, вже 10 років. У жизні він мене не обізве, не принизить.

Була в ролі чоловіка — заробляла гроші

У Василя залишилася донька Катерина. Марина із сином переїхала до нього.

— Усе було би нормально, якби не мама й сестра його першої дружини, — морщиться. — Коли дізналися про мене — почався кошмар. Приходили мене лаяти. Писали петиції в опікунську раду, що я змушую дітей їсти борщ і прати нижню білизну. Що я знущаюся над Катею й заставляю казати на мене мама. А дитина сама хотіла цього, так само, як мій Андрій таткав. А мені завжди мріялося про доньку. Колись бабця нагадала, що матиму дочку і буду нею щаслива. Бог нам дав дівчинку — Таю. Оце везла її в садочок на велосипеді, то нога в колесо попала. Не вберегла.

Після народження Таїсії побралися. До цього сім років прожили в цивільному шлюбі. 2004-го Василь забрав до себе брата.

— Іван розійшовся з родиною, приїхав до нас — бомж бомжем. Тут не п"є, бо є контроль, — каже суворо. — Івану 54 роки, отримує інвалідську пенсію — не має ока через виробничу травму. Вася днями на роботі, по дому Іван усе робить. Коли його донька йшла заміж, я на весіллі їй за маму була.

Сестра Ірина поїхала на заробітки до Чехії. Сина Олександра залишила на сестру.

— Продала квартиру, щоби заплатити за послуги агентства, яке її там влаштувало. Я й не знала про це, — розповідає. — Три роки не було чутно її. Зробила Іру пропавшою безвісти, бо Сашу хотіли забрати в інтернат. Рішила забрати малого до себе. Вася навіть не бурчав, — поправляє на пальці обручку. — А це Ірка недавно об"явилася, дзвонить, питає, як він тут, гроші стала висилати. А приїжджати не хоче.

1969, 16 серпня — Марина Михайлюк народилася в місті Переяслав-Хмельницький на Київщині
1988 — вийшла заміж за Ігоря Євдокимова, за рік народила сина Андрія
1995 — закінчила факультет фізичного виховання в педінституті, п"ять років працювала тренером
1996 — розлучилася з Ігорем. За два роки зійшлася з удівцем Василем Сарнавським
2004 — забрали до себе чоловікового брата Івана
2005 — народилася донька Таїсія, зареєстрували шлюб
2008 — оформила опікунство над племінником Олександром

Зараз ви читаєте новину «Марина Сарнавська опікується племінником та братом чоловіка». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода