"Моя мама до 18 років була безграмотною, ніде не вчилася, — розповідає 38-річна Марина Сарнавська з міста Переяслав-Хмельницький на Київщині. — Мачуха з неї знущалася, не давала їсти, тримала в чулані. Водила в секту, хотіла принести її в жертву. Мама втекла з Колими на Україну. У 18 років пішла у перший клас. А в 20 років її направили працювати на швейну фабрику в Переяслав. Тут зустріла мого батька й вийшла заміж. Про неї навіть книжку написали "Спасибі вам, люди".
Марина запрошує до хати. Біля порогу білява дівчинка у візочку їсть скибки дині. Права нога до коліна в гіпсі.
— Це моя найменша — Тая, — усміхається.
Розповідає, що з першим чоловіком Ігорем зустрічалася шість років.
— Так здорово було, він начитаний, грамотний. А коли в місто приїхав один тюремщик і привіз наркотики, Ігор став наркоманом. Старався кинути: закривався в хаті, нікуди не виходив, але без толку. Зрештою розлучилися. Але після цього стали дружнішими, ніж у шлюбі, — сідає з ногами на диван. — Він став жити з іншою, покинув наркотики, але вскорості помер.
Від шлюбу з Ігорем Марина має 19-річного сина Андрія.
— Сестра Іра теж розлучилася, залишилася із сином Сашею. Ми стали жити вчотирьох. Я покинула роботу тренера з легкої атлетики і бралася за що тільки можна. Буряки сапала за цукор, кров здавала, щоби сину курточку купити. Хліб з лотка продавала, на базарі з терезами стояла, за 10 копійок важила, — зітхає. — Була в ролі чоловіка — заробляла гроші, а сестра сиділа з дітьми й варила їсти.
1998 року поїхала на заробітки до Польщі.
— Влаштувалася на підпільну швейну фабрику. Удень працювали польки, вночі українки. Нам давали заробити 80 гривень за зміну, а тут платять вісім. Я підраховувала і плакала.
Чорний кіт заглядає в акваріум. Марина тпруськає на тварину.
— Приїхала з Польщі і в перший же день зустріла свого майбутнього чоловіка, — продовжує. — У нього півроку як померла від раку молода дружина. Із Васею зіткнулися на базарі, привіталися. За кілька хвилин знову зіштовхнулися. Посміялися, але коли третій раз лобами стукнулися... З тих пір не розлучаємося, вже 10 років. У жизні він мене не обізве, не принизить.
Була в ролі чоловіка — заробляла гроші
У Василя залишилася донька Катерина. Марина із сином переїхала до нього.
— Усе було би нормально, якби не мама й сестра його першої дружини, — морщиться. — Коли дізналися про мене — почався кошмар. Приходили мене лаяти. Писали петиції в опікунську раду, що я змушую дітей їсти борщ і прати нижню білизну. Що я знущаюся над Катею й заставляю казати на мене мама. А дитина сама хотіла цього, так само, як мій Андрій таткав. А мені завжди мріялося про доньку. Колись бабця нагадала, що матиму дочку і буду нею щаслива. Бог нам дав дівчинку — Таю. Оце везла її в садочок на велосипеді, то нога в колесо попала. Не вберегла.
Після народження Таїсії побралися. До цього сім років прожили в цивільному шлюбі. 2004-го Василь забрав до себе брата.
— Іван розійшовся з родиною, приїхав до нас — бомж бомжем. Тут не п"є, бо є контроль, — каже суворо. — Івану 54 роки, отримує інвалідську пенсію — не має ока через виробничу травму. Вася днями на роботі, по дому Іван усе робить. Коли його донька йшла заміж, я на весіллі їй за маму була.
Сестра Ірина поїхала на заробітки до Чехії. Сина Олександра залишила на сестру.
— Продала квартиру, щоби заплатити за послуги агентства, яке її там влаштувало. Я й не знала про це, — розповідає. — Три роки не було чутно її. Зробила Іру пропавшою безвісти, бо Сашу хотіли забрати в інтернат. Рішила забрати малого до себе. Вася навіть не бурчав, — поправляє на пальці обручку. — А це Ірка недавно об"явилася, дзвонить, питає, як він тут, гроші стала висилати. А приїжджати не хоче.
1969, 16 серпня — Марина Михайлюк народилася в місті Переяслав-Хмельницький на Київщині
1988 — вийшла заміж за Ігоря Євдокимова, за рік народила сина Андрія
1995 — закінчила факультет фізичного виховання в педінституті, п"ять років працювала тренером
1996 — розлучилася з Ігорем. За два роки зійшлася з удівцем Василем Сарнавським
2004 — забрали до себе чоловікового брата Івана
2005 — народилася донька Таїсія, зареєстрували шлюб
2008 — оформила опікунство над племінником Олександром
8 
35413
Коментарі