Журналіст Олексій мав чимало прихильниць серед жінок. Він кохав і кохали його. Почуття надихали Олексія на твори, які він при-свячував своїм черговим захопленням. Його батьки і сестри не могли дочекатися, коли закінчиться калейдоскоп коханок, і він нарешті одружиться.
Коли Олексій захопився дівчиною з доброю вдачею, вихованою, освіченою, з інтелігентної родини, старша сестра не витримала і вирішила поставити крапку у бурхливому особистому житті брата. Вона дізналася від людей, що в сусідньому селі живуть сестри, в яких померла баба, відома на всю округу відьма, що тиждень не могла вмерти — довелося розбирати дах в хаті. Її онучки теж "щось знали". Ось до них і звернулася сестра Олексія.
І того як підмінили. Родина полегшено зітхнула. Олексій одружився, з"явилися діти, пішли до школи. Олексій перестав займатися творчістю, жив — як усі.
Тим часом у його старшої сестри виросла красуня-донька. Тільки ніяк не складалося її особисте життя. Хлопці з"являлися і зникали наче хвилі: позустрічалися — розійшлися. Вже всі її подруги мали дорослих дітей, а вона ніяк не могла зустріти своєї пари.
А її мама навіть не здогадувалася, що штучно, через порчі, одруживши брата, вона кармічно змінила долю доньки.
Замовляючи порчі, люди граються з вогнем. Вони не відають, що творять. Адже коли штучно змінюється чиясь життєва програма, бумерангом змінюється життєва програма (карма) замовника. Порчі часто мають непередбачувані фатальні наслідки.
Микола і Ганна з Борисполя Київської області разом вчилися в школі, училищі. Їм було добре поруч. Але Миколина мама не хотіла бачити Ганну своєю невісткою. Їй подобалась інша дівчина. Як тільки мати не впливала на сина: і просила, й наказувала, і погрожувала? Микола ж і слухати не хотів.
Але його мати — дуже вперта жінка. Разом із бажаною майбутньою невісткою вона зверталася до всіх, кого радили знайомі. Вона й чути не хотіла про кохання від Бога, про повагу до особистості. І через декілька років Микола таки одружився на дівчині, шлюбу з якою бажала мати.
Миколина мама не хотіла бачити Ганну своєю невісткою
Зараз вона доживає свій вік у невеличкій прибудові до хати, без будь-яких зручностей. Син із невісткою ні в чому до неї не прислухаються. Так само було й тоді, коли мати влаштовувала, як їй здавалося, правильний шлюб для сина. Але в той час у цій прибудові жила Миколина бабуся. Коли ж вона померла, туди переселили матір. Її люба невістка з чоловіком вирішили, що так буде краще.
Миколина мама ходить по допомогу за знайомими адресами. Але допомогти їй неможливо. Бо порчі можна зняти, а кармічні зміни треба відпрацьовувати все життя.
"Воспитывался при советской власти, т.е. атеистом. Была семья, сын. Постоянно ругался с тещей, потому что она вмешивалась в нашу жизнь. Семья распалась, — пише в листі до редакції киянин Віктор. — Я читал Библию и православные журналы. Потом параллельно стал читать книги экстрасенса Лазарева. Где-то года два дела на работе и здоровье улучшались... Но сейчас у меня какое-то "отталкивающее" биополе — люди не могут со мной рядом находиться, общаться. Ходил в православную церковь каждую неделю, исповедовался, причащался. Сейчас хожу реже, потому что даже в церкви люди не хотят долго стоять рядом со мной. Мне все хуже и хуже", — розповідає Віктор.
Він просив не відповідати через газету, і ми зустрілися з ним. Біоенергоінформаційна система Віктора була повністю зруйнована умисними енерговпливами (порчами). Зроблені в різний час, разом вони утворювали негативні енергії, які відчували люди при спілкуванні з ним. Підсвідомо вони захищалися, уникаючи контактів з Віктором. Порчі, як програма на самотність, впливали не тільки на особисте життя. Віктор продав батьківську дачу, звільнився з роботи, почав замикатися в собі.
Після корекції біоенергоінформаційної системи Віктор ніби прокинувся і, сподіваємося, поступово повертатиметься до життя.
Від редакції. Якщо з вами або вашими рідними, знайомими траплялися подібні випадки, якщо вас щось турбує, напишіть про це в редакцію "Газети по-українськи". Наталія Сапа порадить, як вам бути.
5 
35413
Коментарі