"Пишуть до вас листоноші Зіньківського центру зв"язку сіл Першотравневе, Шенгаїрівки та Великої Пожарні. А питання в тім, що нас уже за людей не щитають. Якщо вже наші послуги не нужні, так хай позакривають відділення. Ми живі люди, хочем тоже їсти, жити і сім"ї содержать, але не на таку смішну зарплату, як у нас — 254 грн. Якби оті депутати прожили місяць на такі копійки, совісті вже в них немає. Нормірують часи, ставлять 5 годин, а машина приїздить, коли завгодно, і погодні умови теж нікого не цікавлять. А в селі тільки дощ, то грязі по коліна та обще сніг, голольодиця, тепер ніхто не прочищає, бо колгоспу не існує. Зате на території сільська рада, бібліотека, клуб, ФАП, які, до речі, бюджетники, і отримують по 950 грн. І не откриваються годинами, бо зараз ніхто не читає тих книжок, і фільмів не крутять, як раніше. А газети виписують, читають. Робим ми з людьми, які мають різні вади — психічнохворі, туберкульозні. А через які руки гроші проходять, і всім байдуже, ніякої вислуги немає.
Поможіть нам, будь ласка, станьте на наш захист, що ж воно робить, те начальство, уже на трьохробочий день перевели. Хіба можна рознести отакі суми, які нам видають? І всім байдуже, чи тебе вб"ють, чи заріжуть зі ті гроші, які доставляєш у відділення села за 5-6 км, а то й більше, через ліси. Газети вже чуть не за тиждень звалять, як ішаки торбами обвішаємося, бо ж і торгуємо всяким товаром: і ліки продаєм, і телефоністи, і радісти. Все, що завгодно. Тільки вдячності ніякої".
Лист надійшов від Валентини Макаренко із с. Першотравневе Зіньківського району Полтавщини
4 
35413
Коментарі