— "Газету по-українськи" почала виписувати три роки тому. У нашому селі люди її активно передплачують. Хтось — поквартально, дехто — на півріччя, багато — відразу на рік, — розповідає 51-річна Лідія Завгородня з села Сім'янівка Конотопського району на Сумщині.
Вона працює начальником відділення поштового зв'язку.
— Колеги-листоноші теж передплачують. Щоразу дивляться сторінки, де надруковані переможці, — говорить. — Побачили в списках моє прізвище. Кажуть: "Лідіє Володимирівно, вітаємо. Виставляй могорич". Я на виграні гроші купила на роботу електричний чайник за 200 гривень. Решту витратила на продукти. Нас у відділенні працює троє. Галина Савченко розносить пошту 10 років, а Ольга Руденко — вже 15.
Робочий день керівника пошти починається з 8:00 і триває до 14:00.
— Працюю тричі на тиждень. Приходжу на роботу, розтоплюю грубу. Маємо пічне опалення. Дровами забезпечує пошта. Приміщення наше колись було початковою школою. В одній кімнаті листоноші розбирають газети і кореспонденцію, інша — для обслуговування клієнтів. Я теж розношу пошту. У мене дільниця протяжністю в 3,6 кілометра. У Савченко — 12, а в Руденко — аж 15. У хорошу погоду їздимо велосипедами, а взимку тягаємо за собою сани. Сумки дуже важкі, а ми ж ще й товар маємо реалізовувати, — каже Лідія Володимирівна.
Керівником відділення поштового зв'язку працює вісім років. Родом із села Грузьке, що за 20 км від Сім'янівки.
— До пошти робила в магазині продавцем, бухгалтером на птахофабриці. Потім скоротили, — згадує Лідія Завгородня. — Батько працював на залізниці, мама — у колгоспі. Нас у батьків було троє хлопців і п'ятеро дівчат. Я в 20 років вийшла заміж. Чоловік Володя старший за мене на шість років. Коли одружилися, колгосп дав нам хату. Чоловік працює водієм. Виховали сина і доньку.
4 
35413
Коментарі