13 січня в Черкасах відбули дев'яти­ни за журналісткою Катериною ТАРАН. У неї був цукровий діабет. Померла від ускладнень, спричинених хворобою. За три дні до смерті відсвяткувала 63-й день народження.

— Сестра з дитинства мріяла про журналістику, — розповідає брат 56-річний Олександр Таран. — Із 12 років почала друкуватися в газетах. Школяркою за етюд "Мої чайки" отримала першу премію на всеукраїнському конкурсі "Птахи моєї землі". Їй подарували фотоапарат "Смена-8", а вона його віддала мені. Наші батьки виховували трьох дітей. Катя була найстаршою.

Катерина Таран закінчила факультет журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

— Після цього 12 років працювала на обласному радіо, — говорить Олександр. — Була одним з ініціаторів створення обласної телестудії "Рось". Працювала головним редактором. Власної сім'ї не мала, бо повністю віддавалася роботі. Багато допомагала нам із братом. Я був учителем військової підготовки, 1994 року залишився без роботи. Катя сказала: "Саша, ти ж умієш фотографувати, бачиш вдалий кадр. А в нас якраз немає оператора". Разом із нею пропрацювали 18 років.

— Знала Катерину Пилипівну 10 років, — каже речниця Патрульної поліції Черкащини 33-річна Зоя Вовк. — Вона вчила мене вірити в себе. Казала: "Учись, напрацьовуй, не зупиняйся". Любила прикраси ручної роботи. Мала їх безліч.

Поховали Катерину Таран на п'ятому міському цвинтарі Черкас.

×