— Останній тиждень перед смертю донька мучилася від болю. Коли відійшла, на обличчі з'явилася усмішка, — каже лучанка Лариса Петриканин про свою доньку 37-річну Ірину ­Козак. Вона померла від раку шийки ­матки.

З недугою боролася чотири роки. Лікувалася в Луцьку, Києві та німецькому Франкфурті-на-Майні.

— У Волинському онкодис­пансері мене ­опромінювали, — розповідала Ірина Козак. — Просила дати направлення на новий лінійний прискорювач, але сказали — худенька, вистачить і старого. Через деякий час почувалася зле. Піднялася температура, почалися сильні болі. В Києві розповіли, що "лампами" пропалили внутрішні органи й тканини, тому виник некроз. Луцька лікарка, яка мене опромінювала, своєї помилки не визнала. Сказала, то хвороба мене їсть. Відмовили нирки, пухлина проросла в сечовий міхур. Українські медики не хотіли продовжувати лікування. Порадили пити знеболювальне й чекати зустрічі з Богом. І до хвороби я надзвичайно любила життя, а тепер — у рази дужче. Хочу жити й бачити, як ростуть мої діти.

Ірина Козак кілька місяців лікувалася в Німеччині. Її серце зупинилося, коли повернулася додому.

Її поховали в селі Одеради Луцького району, де народилася. Раніше займалася підприємницькою діяльністю. В Ірини залишилися мати і двоє синів.

×