— Перед початком роботи обов'язково молюся. Незалежно від того, що буду писати — ікону чи портрет звичайної людини. Це допомагає, — каже художник 27-річний Андрій МАСТЮХ із села Михайлівка біля Полтави. Він народився без кистей рук і передпліч. Малює, затискаючи олівець або пензлик між щокою та плечем.
Андрій Мастюх народився в сусідньому селищі Машівка. Батьки від нього відмовилися.
— Можливо, подумали, що їм не стане сил мене доглядати. Знаю, рідні переконували матір, що зі мною буде мучитися, — розповідає Андрій Мастюх. — Спочатку я ріс в Кременчуцькому будинку дитини на Полтавщині, а потім — в Олешківському дитячому будинку-інтернаті в Херсонській області. В 16 років мене знайшла тітка. Після того мати приїхала до мене в інтернат. Я провів їй екскурсію місцем, де виріс. Помітив, вона не сприймає мене як сина. Нікого не засуджую, але й спілкуватися з батьками немає бажання.
Коли Андрію було 7 років, учитель Сергій Чабанов помітив його здібності до малювання й заохотив розвивати талант.
— З дитинства малював і олівцями, і фарбами. Вчитель показував найкращі техніки, хоча був жорсткий. Це допомогло. Після випуску в інтернаті без екзаменів вступив в художнє училище в Євпаторії. Потім за направленням поїхав у Машівку, де народився. Ніякого житла, щоб поселитися, в селі не було. Спочатку жив у церкві, яку розписував. Пізніше — в лікарні. Весь цей час мріяв про власний куток. Хотів бути впевнений, що не залишуся на вулиці.
Рік тому Мастюх написав портрет депутата Горішньоплавненської міської ради Віктора Лотоуса. Той заплатив художнику 100 тис. грн.
— Цього вистачило, щоб купити свій дім, — говорить Мастюх. — У найближчих селах розглядав різні варіанти. І лише через пів року натрапив на будинок в селі Михайлівка. Добротний, на три кімнати. Спершу в хату пустив кішку. Вона одразу пішла всередину, а це — добрий знак. Із сусідами подружився, вони допомогли зробити ремонт. Нові друзі приносили, що могли — шпаклівку, шпалери, фарби. В одній кімнаті стіни залишили білими. Планую розписати їх персонажами улюбленого мультсеріалу "Сімпсони".
На життя Андрій заробляє створенням портретів на замовлення. Ціна стартує від 800 грн. Пише з натури і з фотокарток.
— Малюю завжди впевнено. Та водночас я самокритичний. Прагну, щоб все було реалістично. Портрети дівчат і жінок, як правило, створюю довше, бо детально промальовую кожну волосину. Завжди намагаюся створити проникливий погляд. Не важливо, з якого боку розглядаєш портрет, очі людини з картини повинні дивитися на тебе. Зараз маю незвичне замовлення. Потрібно скомбінувати портрет із трьох різних фото — голову змалювати з однієї світлини, одяг — з другої, а погони — з третьої.
Буває, починаю малювати із самого ранку, а іноді навпаки — о десятій вечора. Тоді працюю цілу ніч. Справлятися з господарством мені допомагає соціальна робітниця. Але я й сам можу приготувати їсти, прибрати. Щоб перезавантажитися, відтискаюся від підлоги. За день можу зробити понад 400 віджимань. Не соромно показувати свої руки. Вважаю, якщо в житті щось пішло не так, не варто закриватися в собі. Потрібно бути сильним і дарувати свій талант світу.
2 
35413
Коментарі