Посеред поля за селом Березолуки Рожищенського району на Волині стоїть ранчо. Тут уже 10 років хазяйнує 37-річний Ерік де Вріз із голландського містечка Кронінґен.

Місцеві селяни називають господарство Еріка "заграницею". У полі височіє двоповерховий котедж, поряд свиноферма, корівник і гараж із тракторами й сівалками. Господар саме на пасовищі, в зеленому робітничому комбінезоні і гумових чоботях. На руках тримає 3-річного сина Ніко.

— Коли сюди приїхав, було лише 30 свиноматок, пару поросяток, — Ерік перевзувається із чобіт у черевики. Він чудово розмовляє українською. — Не знав мови. Була мала фазенда. Три роки половину вирощеного в мене крали мої ж робітники. Думав їхати назад. Але люди побачили, як я клято працюю — змилувалися. Тепер пішов прогрес.

У свинарнику в металевих блискучих клітках метушаться 800 свиней.

— Клітки дуже легко миються, вони зі спеціального сплаву. Дивіться самі: поросятка ходять два тижні — і вони чисті, — каже господар крізь вереск поросят. — Годую їх по-царськи. Використовую український корм разом із соєвими бобами і рибною мукою.

У полі пасуться майже 40 корів. Кожна дає щодня по 25–30 л молока — рекорд для району.

— Проводжу штучне запліднення сім"ям биків голландської породи "ґолден траст". Крепкий ефект дають, — Ерік ляскає долонею по спині огрядної тварини. — Хочу брати доїльний зал, щоб корови ходили, а не стояли в хліві. Все механізоване, щоб один чоловік міг доглядати 70 корів.

Люди з Березолук заїжджого фермера спочатку вважали диваком. Той змушував доярок і сам доїв своїх корів двічі на добу: о третій годині дня і о третій ночі. Коли ж почули про надої — більшість перейняли навики голландця.

Три роки половину вирощеного в мене крали мої ж робітники

— Приїхав з-за границі й за пару років показав дядькам, як треба вирощувати худобу, як доїти, як землю доглядати, — каже мешканець Березолук Петро Онуфрійчук, 56 років. — Він свиням дає добавки харчові. За 7–8 місяців викормлює центнер свині. Нашому дядькові треба рік до центнера, а може, й більше.

На порозі котеджу зустрічає 30-річна дружина господаря Ольга. Біля неї крутиться 5-річна донька Еріка. Подружжя побралося сім років тому в Луцьку. На весілля з"їхалися семеро братів і п"ятеро сестер голландця. Там, у Нідерландах, родина де Вріза тримає велику тваринницьку ферму. Ольга також із фермерської родини, з села Коршів Луцького району.

— Батьки спочатку боялися: зять — голландець, то паном буде ходити по селу, — згадує Ольга. — Але коли побачили, як Ерік на їхньому полі молотив комбайном, всі були в шоці.

Голландського фермера часто ставлять у приклад своїм чоловікам березолуківські господині. Ерік доїть корів, на оранці водить трактор, на жнивах керує комбайном. Сам ремонтує техніку.

— Я все з дитинства звик сам робити, — каже де Вріз. — У мене працює небагато людей. Я не люблю, щоб марно ходили. На свинях —троє робітників, один зварник, один ветеринарний лікар і бухгалтер.

Щоб відібрати чесних працівників, Ерік удавався до хитрощів: залишав на підвіконні свинарника годинник або іншу дрібничку. І спостерігав із засідки, хто візьме. Якщо людина крала — одразу звільняв. Хто не чіпав або приносив знахідку до Еріка, той отримував підвищення платні.

— Щоб хтось у нас випив на роботі або чого вкрав — такого близько немає, — каже Ольга. — Сусіди бачать, що ми такі ж роботяги, тому шанують нас і нашу роботу.

Ерік просить закінчувати інтерв"ю. Каже, що мусить братися до праці.

— Не той менталітєт, — тихцем сміється з-за спини господаря засмаглий робітник. — Він не любить сюсюкатися з гостями, влаштовувати прийоми і розпивати цистерни водки. Що поробиш, Єв-ро-па!

Рік тому до Березолук приїздили телевізійники з Нідерландів. Знімали фільм про земляка. А потім запропонували йому повернутися на батьківщину.

— Ні, не поїду. Тут у мене сім"я і бізнес, який передам дітям, — Ерік одягає робочий фартух. — Раджу іншим фермерам приїздити сюди. В Україні легше, аніж у Нідерландах, заснувати власну справу.

×