— Сколіоз не помічала до класу восьмого. Та на випускний вже не могла підібрати плаття. Пішла у светрі і штанях. Тепер хочу зробити операцію. На весілля мрію вдягнути красиву сукню, — каже 25-річна Ольга ХИЖНЯКОВА з Вишневого на Київщині. Має сколіоз четвертої стадії. Через викривлення хребта здавлені всі внутрішні органи.
Ольга Хижнякова до Вишневого переїхала три роки тому. Раніше жила у селі В'язенка Путивльського району Сумської області.
— Народилася із вивихом хребта 2 міліметри, — розповідає. — Рідні запідозрили неладне, коли ставили на ноги. Їх я підгинала під себе. У лікарні мене загіпсували. Через два місяці навчилася ходити. Медики попереджали, що сколіоз може прогресувати. Та мене нічого не турбувало, тому по допомогу не зверталася. Чотири роки тому горб почав рости. Перед минулими парламентськими виборами у село приїздив один із кандидатів. Звернулися до нього. Він виділив машину, відвезли мене до Києва. Оглянули лікарі з Німеччини. Сказали, що горб не ростиме, операція непотрібна. Та за два роки хвороба загострилася. Усі внутрішні органи затиснуті. Через це немає апетиту. Щось поїм, одразу хочеться блювати. Знову звернулася до медиків. Сказали — без операції не обійтися.
Її робитимуть в клініці Харківського медичного університету. Коштує $11 тис. — 297 тис. грн. Ще 120 тис. грн треба на імплантати.
— Операція буде у два етапи, — говорить Хижнякова. — Спочатку заберуть викривлену частину хребта. За тиждень установлять пожиттєву металоконструкцію. Реабілітація триватиме два-три місяці. Маю зріст 137 сантиметрів. Після операції стану вищою. Гроші допомагає збирати благодійний фонд, а я готуюся. Їм більше вітамінів, п'ю сік із буряка та відвар кропиви.
За фахом Ольга кухар-кондитер.
— Планувала вступати до педагогічного інституту, — продовжує. — Та потрапила до лікарні і пропустила іспити. Не захотіла чекати рік і пішла вчитися на кухаря. Як здобула диплом, півроку працювала в їдальні сільської школи. Коли переїхала до Вишневого, два роки була касиром у супермаркеті. Там доводилося і прибирати, і товар носити. Таке навантаження позначилося на здоров'ї. У січні звільнилася.
Жінка живе у цивільному шлюбі з 27-річним Дмитром Ситніковим. Переїхав до Вишневого з Луганська. Ремонтував пральні машини, нині працює кур'єром.
— В особистому житті мені пощастило, — каже Ольга Хижнякова. — Із Дімою познайомилися в інтернеті. Він мене довго запрошував на каву. Соромилася, бо люди показують на мене пальцями. Якось у гості зайшла подруга. Вирішила і Діму запросити. Весь вечір простояла біля вікна, щоб не бачив мою спину. Через два місяці почали жити разом. З нами мешкає і його мати. У неї — четверта стадія раку, вона лежача. Доглядаю за нею, коли Діма йде на роботу.
"Спіткнулася і впала. Лезо розрізало шию"
Ольга Хижнякова втратила матір в 11 років. Дівчину та чотирьох її братів взяла під опіку старша сестра.
— Коли сталася трагедія, Оля лікувалася в одеському санаторії, — розповідає сестра 39-річна Еріка. — Мама несла косу. Спіткнулася і впала. Лезо розрізало їй шию. Олі не повідомили. У день народження мами, 3 жовтня, поїхала провідати сестру. Вона дістала ланцюжок і сказала, що купила на подарунок. У відповідь промовчала. Правду розповіла, коли сестра повернулася додому. Я — найстарша у родині. Взяла під опіку Олю і чотирьох братів. Наш батько тоді сидів у в'язниці.
3 
35413
Коментарі