— Не хотілося залишати будинок. Але там ставало небезпечно. Часто лунали вибухи. Розуміли, що життя важливіше. Вирішили переїхати до Маріуполя. Друзі дозволили безкоштовно пожити у їхній квартирі. Платимо лише за комунальні, — розповідає 32-річний Микола Петаєв із села Саханка Новоазовського району на Донеччині. Переїхав разом із дружиною 32-річною Оленою та дочкою Дар'єю, 6 років.
— У той час Маріуполь був депресивним містом із комендантською годиною. Увечері на вулицях ніхто не гуляв. Люди ніби десь ділися. Перший час не знав чим зайнятися. Не було відчуття безпеки. Боявся, коли десь влаштуюся, бойовики підійдуть до Маріуполя й доведеться знову тікати. Три місяці сиділи вдома. Із цього стану витягнули друзі. До переїзду працював вихователем у школі-інтернаті для дітей із вадами розвитку. Але маю ще ветеринарну освіту. Друзі запропонували постажуватися у ветклініці. Пропрацював півроку. Мав низький заробіток. Щоб заробляти більше, потрібно було відкривати власний кабінет. Але така робота прив'язує до місця й потребує постійної присутності.
Теща мала пусте трикімнатне приміщення в житловому будинку. Виникла ідея зробити квест-кімнату. У бізнес вклав 3 тисячі гривень.
Спочатку хотів замовити готовий сценарій. Коли дізнався, що такий коштує від 30 тисяч гривень, вирішив вигадати його сам. Зібрав дружину, сестру, тещу й разом накидали сюжет. Остаточно продумав його під час оформлення.
Вирішили зробити тюрму. Завдання гравців — вибратися із неї. Для цього мають розшифрувати головоломки. Це цікаво людям. Приміщення було в занедбаному стані. Із голими обшарпаними стінами, без санвузла й опалення, лише кондиціонер. У деяких місцях протікав дах. Спочатку засмутився. Потім думаю: чого парюся? Хата була в тюремному стилі, навіть антураж не потрібен. Оформляв сам. Витратив два місяці. Із цеглин і цементу зробив туалет, із дощок збив ліжка.
Доходу квест-кімната не приносила. Люди не знали про неї, а грошей на рекламу не було. Друзі запропонували разом відкрити ще одну таку кімнату. Погодився. Нова ідея — "Аліса в країні чудес" — виявилася більш вдалою. Спрацювало сарафанне радіо, й до нас почали йти не лише дорослі, а й діти. Вирішили паралельно збудувати антикафе. У ньому платять кошти не за випивку чи їжу, а за час перебування. В ціну входить кава, чай, печиво. Є вай-фай, багато настільних ігор, телевізор.
В інтернеті знайшли відео, як робити меблі з піддонів. Їх безкоштовно приніс друг-волонтер. Багато допомогли друзі. Одні — розфарбовували стіни, приносили інструменти. Другі дарували чи давали в тимчасове користування техніку — чайник, телевізор, холодильник, акустику. Для знайомих, які приходили посидіти в заклад ще до його відкриття, зробили символічну "сбербанку". Кожен кидав суму, що вважав справедливою. На ці гроші придбали праску, фарби, лаки.
Коли антикафе стало популярним, до нього заходили багато цікавих людей — мандрівники, іноземці. Вони їдуть до Маріуполя незважаючи на те, що неподалік міста — воєнні дії. Більшість запитують про місце для ночівлі, де можна бути ближчими до людей. Поспілкуватися з ними, побачити, як живуть. Це підштовхнуло перетворити на хостел сусіднє приміщення. Орендували його ще раніше, але не знали, для чого використовувати. Самі зробили ліжка й ремонт. Вийшло шість спальних місць. Поставили добову ціну 100 гривень. Люди з інших міст або із закордону дивуються, чому так дешево. Переселенці зупиняються, доки шукають собі житло. Кажуть, що дорого. Коли звільнилося сусіднє приміщення, зробили з нього ще одну чотиримісну кімнату.
Справу не можу назвати прибутковою. Вистачає, щоб заплатити комунальні й оренду.
За гроші, що залишаються, купую нові ігри, техніку. Персоналу теж немає. Усе робимо разом із дружиною Оленою та друзями-партнерами. Часто допомагає донька Даша — витирає столи, підмітає. Якщо я зайнятий, пояснює клієнтам правила настільних ігор. Є одна проблема — ніхто з нас не знає англійської.
Більшість іноземців, які зупиняються, люблять спілкуватися. Намагаємося пояснити за допомогою малюнків або гугл-перекладача. Іноді він перекладає так, що по обличчю клієнтів видно — сказав дурню. Тому просимо допомоги у друзів, які знають мову.
6 
35413
Коментарі