Закінчити школу і здобути потрібну професію — про це мріє 90% випускників шкіл. Але як підготуватися до вступу, коли слід визначитися з омріяним вузом та як готуватися до тестування.

— Не женіться за новомодними закладами, до яких велика конкуренція. Реально оцініть здібності дитини. Не слід випускникові, який має з математики вісім балів, рватися в університет Гетьмана на економіку, — каже киянка 59-річна Тетяна Проценко, репетитор із математики, яка готує до тестування. — Поговоріть із дитиною, що б їй хотілося, про що мріє. Можливо, їй і не потрібен вуз. Мій учень, який колись був трієчником, закінчив технікум на плиточника. Зараз має власну фірму в Німеччині. І він гарний фахівець.

Учителі радять батькам поговорити з дітьми про майбутнє навчання ще в дев'ятому класі. У цей час у них формується схильність до певних професій. Багатьом варто після випускного задуматися і продовжити навчання не в школі, а в технікумах, які мають напрямки і дають право працювати. У подальшому це може бути гарним додатком для здобуття освіти. Наприклад, стати вихователем дитсадка можна лише закінчивши педагогічне училище. Зверніть увагу і на престижні нині професії, серед них продавець, токар, слюсар, тракторист, продавець, майстри манікюру, перукарі.

— Звісно, що не всім варто бігти в технікуми. Дітям, які цілеспрямовано бачать себе у вузі, варто продовжити навчання у школі, але вже до 10-го класу визначитися, ким хочуть стати. До мене ходить учень, який має репетиторів із п'яти предметів. Ніяк не може визначитися — ким буде. Обирає між лікарем, програмістом чи науковцем з фізики. Але ж це кардинально різні напрямки. Батьки мусять спрямувати таких дітей. При нинішньому навантаженні у школі цей учень до кінця року заробить нервовий зрив, — каже Тетяна Іллівна.

Батьки мають заохочувати дітей ходити на дні відкритих дверей у навчальні заклади. Знайомство з колективом, обстановка, інші абітурієнти, які прийдуть, студенти, які вже там навчаються, допоможуть зробити вибір. І на початок 11-го класу учні повинні визначатися лише з закладом, де вчитимуться, та точною спеціалізацією.

Цього року абітурієнти складатимуть обов'язкове зовнішнє незалежне оцінювання з української мови. Три предмети можуть обрати на власний розсуд.

Найчастіше складають тести з іноземні мови, математики та історії. Ці предмети з числа обов'язкових при вступі до вузів. Батьки вважають, що з допомогою репетиторів можна легше та якісніше підготуватися до тестування.

— Підготуватися до ЗНО можна й самостійно. Нічого складного в програмі нема, там завдання зі шкільних підручників. Якщо випускник добре орієнтується у різних темах — йому достатньо повторювати все упродовж року самостійно вдома та на уроках у школі. Можна обмежитися посібником для підготовки до ЗНО і постійно виконувати за ним завдання з різних тем. Є багато додаткових матеріалів та онлайн-тестувань в інтернеті, — продовжує Тетяна Проценко.

Фахівці радять готуватися за шкільними підручниками. Використовувати рекомендовані Міносвіти довідники.

Проходити тести минулих років. В інтернеті є багато порталів для підготовки із ЗНО. Є онлайн-тести і групи у соціальних мережах для підготовки з різних предметів. Для конспектів варто завести зошит. Записувати туди правила, формули, імена літературних героїв.

Обираючи той чи інший університет, дивляться на його рейтинги, викладацький склад чи вартість навчання.

Найдорожчі вузи — у столиці. До прикладу, найпопулярніша спеціальність серед торішніх абітурієнтів — право. Рік навчання в київських вузах у середньому коштував 35 тис. грн, у регіонах — удвічі менше.

Хоч у вузах в регіонах вчитися дешевше, абітурієнти обирають навчальні заклади у великих містах. Саме тому два роки тому Міносвіти ввело регіональний коефіцієнт. Найбільший — 1,04 — для дев'яти областей, які мають найбільший відтік вступників. Завдяки коефіцієнту на бюджет пройшли 10% тих, хто брав участь у широкому конкурсі.

— Серед регіональних вузів є чимало якісних закладів. Але студентів не влаштовує не так якість університетів, як рівень життя у цих невеликих містах. Саме тому вони хочуть їхати звідти, — каже директор Аналітичного центру "Цедос" Єгор Стадний, 30 років.

×