"2008 року ми з чоловіком почали доглядати одну бабусю, — пише вінничанка 49-річна Аліна Володимирівна. — Вона обіцяла переписати на нас хату. Але чоловік через 10 років помер, а жінка знайшла собі інших доглядальників. Договір зі мною розірвала. Тепер я не маю де жити. З її будинку мене виселили. Урожай, який посадили, збиратимуть чужі люди. Нічого довести не можу, бо договір довічного утримання вона укладала з чоловіком. Найняла адвоката, але не впевнена, що доб'юся справедливості".

Листи коментує київський біо­енергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею фото Аліни та її чоловіка Анатолія, зроблене 2017 року на подвір'ї біля будинку. Високий бородань обнімає жінку в джинсовому плащі.

— Стійте на своєму. Правда на вашому боці. Через суд вдасться довести, що ви як подружжя були першими та єдиними доглядальниками жінки. Після втрати чоловіка утримувати стареньку мали б ви, а отже, і претендувати в подальшому на її майно. Будинок скоро належатиме вам. Відступати не ­можна.

"У молодості я була закохана в одного хлопця, але заміж видали за іншого, — пише Оксана Тимофіївна, 72 роки, з Вінницької області. — Тоді не було, так як зараз — на кому схотів, на тому й жениш­ся. Часто батьки казали, з ким створювати сім'ю. Довелося підкоритися. Була щаслива у шлюбі з Іваном, але про Сашка часто думала. Він поховав три дружини. В селі його прозвали чорним удівцем. Моя сусідка каже, якби і я за нього в молодості вийшла, то давно б уже була на тому світі. Зараз лишилася вдовою. Він заходив кілька разів у гості. Діти переїхали в місто. Із мене сміються, що баба хоче заміж у 72 роки. А я боюся доживати віку сама. Не знаю, чи варто пускати Сашу у своє життя. Мрію, щоб було до кого притулитися й заговорити".

Вкладає у конверт фото з Олександром Григоровичем. Біля сивої жінки у синьому халаті стоїть чоловік із ціпком. Біоенергетик обводить навколо фото свічкою.

— Олександр має почуття до вас. Якщо і вам він не байдужий, варто спробувати пожити разом. Ваші побоювання даремні. Вини чоловіка в тому, що пережив трьох дружин, нема. Восени у вашій родині зіграють два весілля. Одружите внуків. Вас ця подія теж зблизить. Не бійтеся запросити Олександра в гості. Вам є про що поговорити.

"Боюся дожити до старості, бо зараз сама доглядаю хворих свекра й маму, — пише житомирянка Антоніна Леонідівна, 53 роки. — У свекра — хвороба Паркінсона, у матері — ­Альцгеймера. Ліки не допомагають. Не хочу повторити їхню долю. Живу без чоловіка. Троє синів працюють у столиці. Допомоги чекати ні від кого. Боюся, що довго так не витримаю. Нерви здають, сили не маю. Мусила звільнитися з роботи".

— Свекра допоможе доглянути старший брат чоловіка. З ним і доведеться ділити спадок — хату, землю та дачний будинок. Мати наполягатиме на лікуванні. Але лікарі тільки розводитимуть руками. Замикайте на замок подвір'я й хату. Якщо вийде з двору, навряд чи сама пригадає дорогу додому. Чому відмовляєтеся від пропозиції старшого сина дати гроші на доглядальницю? Ви зможете повернутися на улюблену роботу, а мати отримає належний догляд.

"Ніколи не розуміла батьків, які одних дітей люб­лять більше за інших, — розповідає у листі 48-річна Інна з Полтави. — Чоловік усього в житті добився сам. Має старшого брата й молодшу сестру. На них батьки переписали хату й землю. Мій Петро не отримав нічого. Каже, йому не треба, але бачу, що образився. 15 років тому на адресу його батьків приходив лист із Бразилії. Йшлося про спадок. Після війни туди на кораблі відправився свекрів дядько з дітьми. Кажуть, від когось із них лишилася спадщина. Але свекор не міг довести документально, що підтримував зв'язок із дядьком чи двоюрідними братами. Я кажу чоловікові, щоб добивався свого. Він теж може виступати у ролі нащадка. Чи варто за це братися?"

Біоенергетик кладе долоню на фото кучерявого блондина у джинсовій сорочці.

— Кінець року віщує Петру неабиякі гроші. 2020-го звільниться з роботи і розпочне сімейний бізнес. Якщо нема інших джерел надходжень з-за кордону, то йдеться про спадок. Довести спорідненість буде нескладно, але знайти хорошого адвоката — важче. Навколо багато охочих нажитися за чужий рахунок. Частину спадку доведеться віддати родичам. Але отриманої суми вистачить, ­аби втілити всі ваші бажання.

×