Фото: фото надане Сергієм Арєшкіним

— Она не хочет вернуть детей. Ушла сама домой с род­дома. Ни разу детей не навещала. Такой матери их отдавать нельзя, — говорить поліцейський 33-річний Сергій ­Арєшкін з міста Ізмаїл на Одещині. Торік 20 жовтня прийняв пологи в сусідки по дачі 31-річної Тетяни Олару. Народила двійнят — хлопчика та дів­чинку.

— Прибігає до мене її співмешканець. Кричить: "У Тані почалися пологи". Попросив мого батька побути з нею, доки "швидку" побіжить зустрічати. Він глянув, що жінка от-от родить, і втік із хати. Каже: "Я не готовий. Йди ти", — розповідає Сергій. — Нас вчили по картинках, як приймати екстрені пологи. Поставив чайник води. Вимив руки і взявся до роботи. Одразу жінку заспокоїв, що маю уявлення, як все робити. А сам страшенно хвилювався. Та як почалися роди, здалося, що приймаю десятий раз.

Жінка не знала, що очікує двійню. Першим вийшов хлопчик. Ви­явився слабкий. Потім породілля знову закричала. Бачу, ніжками йде ще одна дитина. Дівчинка легко вийшла. За 20 хвилин все закінчилося. У цей момент у хату забіг фельдшер і перерізав пуповину. Я помагав пеленати дітей. Потім їх відвезли до лікарні.

Немовлята народилися з вагою по 1150 г. Назвали Сергієм і Юлею. Хлопця — на честь поліцейського. Він дітей охрестив. Має 10 похресників.

— Двійнят віддали до дитячого будинку. Тиждень тому був у них, — каже Сергій Арєшкін. — Доглянуті, вміють сидіти. Навіть на моїх дітей схожі. Їхня мати ще в пологовому написала від них відмову. Я просив одуматися. Тепер каже, її залякали соціальні служби. Виявляється, медсестра оглянула її хату й визначила, що вона не придатна для життя дітей. Повідомила соціального працівника. Але вона сама жодного разу не поцікавилася сином і донькою. Її старших двох дітей виховують дід із бабою в Західній Україні. Позбавлена батьківського піклування. Тому й задумав всиновити двійню.

Сергій із дружиною 30-річною Іриною виховують доньку 8-річну Ангеліну й Івана, 5 років.

— Сказав про це дружині. Вона — нет, ни в какую. Посварилися, — продовжує. — Можу зрозуміти. Я весь час у роз'їздах, все ляже на її плечі. Думає, чи матеріально потягнемо ще двох дітей. А я готовий. Мабуть, не випадково трапилися мені ці діти. Якщо Іра погодиться, одразу напишу офіційно заяву на всиновлення.

Поки що провідую їх, купляю дитяче харчування. Беру на руки, а вони навіть не плачуть. Соціальній службі сказав про своє бажання. Почали мене відговорювати. Мовляв, слабкі. А мої діти чекають брата й сестру. Ангеліна ледь не плаче, просить привезти їх нарешті.

Подружжя мешкає в батьківській трикімнатній квартирі.

— Матері не стало 10 років тому. Батько уступив нам квартиру. Сам женився і орендує житло, — додає Сергій. — Місця всім вистачило б, хоч живемо від зарплати до зарплати.

×