— Відколи вийшла на пенсію, почала виготовляти ляльки-мотанки. Уже майже 40 років їх роблю, — каже київська майстриня 94-річна Варвара МАЦЕЛЛА. Мала виразку, нещодавно їй зробили операцію. Пенсії на ліки не вистачає. Продає свої вироби, щоб купувати медикаменти.
Варвара Мацелла народилася в селі Малі Дмитровичі Обухівського району неподалік столиці. Під час Голодомору її батько подався до Києва шукати роботу. Згодом перевіз туди дружину з трьома дітьми. У Києві в них народився ще один син.
— Жили в бараці, всі в одній кімнаті. Батьки спали під вікном, а ми — біля печі, — каже Варвара Прокопівна. — Першу ляльку в житті побачила 1934 року на Хрещатику. Насправді то був манекен у магазині. Але я про це не знала. Справжню ляльку мені в 10 років подарувала хрещена. Іграшка була із глини, набита тирсою. Ми бавилися з нею разом із сестрою. Та потім сталася прикрість — лялька впала зі столу й розбилася. Сліз море було.
Варвара Мацелла закінчила машинобудівельний технікум. Працювала на хлібозаводі, пізніше — в науково-дослідному інституті на базі київського заводу "Радар". Брала участь у художній самодіяльності. Знає багато пісень і гуморесок.
— Коли пішла на пенсію, по телевізору побачила передачу про ляльки-мотанки, — розповідає Варвара Прокопівна. — Захотілося і самій спробувати таку виготовити. Подумала: раз це лялька-мотанка, то повинна бути на щось намотана. Зробила скелет із дроту, на нього накрутила нитки. Роблю так і зараз. Використовую акрилові, а також — льняні чи конопляні. Спершу намотую 23 витки. Закріпляю їх і голова готова. Потім беруся за руки та ноги. Спідничку зшиваю з тасьми. Якщо побачу в магазині якусь із гарним орнаментом, обов'язково купую хоча б метр. Також виготовляю ляльки із соломи. Мотанки є оберегом від усіх бід.
Варвара Мацелла продає ляльки у столиці біля виходу зі станції метро Площа Льва Толстого. Коштують від 50 до 200 грн. Також разом із майстринею Оксаною Білоус проводить майстер-класи з виготовлення мотанок. Найближчий має відбутися 19 вересня в київській "Майстерні Оксани Білоус".
— З минулої осені не бачила Варвару Прокопівну. Вже всяке думалося. А потім випадково зустріла на виході з метро, — розповідає Оксана Білоус. — Для неї важливо не просто продати виріб, а щоб його побачили й оцінили. Лялечки цієї майстрині наповнені доброю енергетикою. Також маю таку — на щастя. Варвара Прокопівна планує ще виставку організувати. А якщо попросити, то й гумореску прочитає.
Варвара Мацелла має сина й онучку. Чоловіка поховала 2004 року.
4 
35413
Коментарі