Ексклюзиви
Пʼятниця, 19 вересня 2008 17:08

Анатолій Присяжнюк щороку здобуває медалі

Автор: фото: Олена ВЛАСОВА
  Анатолій Присяжнюк із онуками Дмитром (ліворуч) та Станіславом у своїй хаті в селищі Володимирець на Рівненщині
Анатолій Присяжнюк із онуками Дмитром (ліворуч) та Станіславом у своїй хаті в селищі Володимирець на Рівненщині

71-річний марафонець Анатолій Присяжнюк — найвитриваліший бігун-пенсіонер у країні. Чоловік живе із родиною молодшого сина у селищі Володимирець Рівненської області. Сусіди називають його "спортсменом".

Анатолій Григорович зустрічає на порозі у спортивних штанях та майці.

— Бігав зранку, — пояснює. — Але щось нога стала боліти. Медики кажуть, що набігав п"яточну шпору, лікувати треба.

Розповідає, що захопився марафонами у 50 років. На міжнародному пробігу миру в Москві виграв "срібло".

— Мене запримітили в асоціації бігунів по шосе. Відтоді щороку привожу золоті медалі з міжнародних змагань, — Анатолій Григорович показує кілька десятків медалей на стіні в кімнаті. Більше півсотні з них "золоті". — Висять над ліжком, як килим. Півсвіту об"їздив — у Німеччині, Італії, Франції, Іспанії, Нідерландах, Фінляндії, Австрії, Канаді, Білорусі бігав.

Говорить, як на чемпіонаті світу 2001-го в Пуерто-Ріко 2 год біг під тропічною зливою.

— Спека — і зразу дощ, пітно й слизько. Аж на самому фініші виглянуло сонце, — киває на вікно. — А в марафоні головне витривалість. Дистанція 42 кілометри й 195 метрів. Уздовж дороги стоять столики з прохолодними напоями та фруктами. П"єш на бігу. Хтось не витримує навантаження й зупиняється. А потім наздогнати важко. Тому я перерв не роблю, економлю сили. Ривок — і спокій, ривок — і спокій. Найважче бігти останні 5 кілометрів. М"язи болять, в очах темніє, в голові паморочиться. Хто не витримує падає на землю.

Хто не витримує — падає на землю

Додає, що марафонці їздять на змагання власним коштом.

— Часто у знайомих ночуємо або просто в автобусі. У готелях дорого, менше 80 доларів за ніч не знайдеш, а гроші на поїздку копиш від чемпіонату до чемпіонату, — жваво жестикулює руками. — У Нью-Йорку добу просидів в аеропорту.

Колекцію кубків Присяжнюк тримає на шафі у вітальні.

— 2005 року став "Гордістю країни", — бере позолочену статуетку. — Лілія Подкопаєва вручила. На сцену вийшов Йосиф Кобзон і заспівав для мене "Я люблю тебя, жизнь". Це моя улюблена пісня. І звідки вони дізналися? Потім на бенкеті вперше в житті скуштував кальмари. Смачно, але відчуття дивні, не наша страва. За столом набрався сміливості й підійшов до Богдана Ступки. Попросив випити зі мною сто грамів горілки. Ступка сказав: "Давай!" Узяв чарку коньяку й махнув. Півгодини говорили про дітей. Розумний чоловік, навіть дуже. Іще хотів випити з Кобзоном, але він уже пішов.

5-річний онук Дмитро ганяє по кімнаті м"яча. Анатолій Григорович бере на руки онука Станіслава, 1,5 року. Із двору чути голос дружини Варвари Єгорівни.

— Час їхати копати картоплю, гукають уже, — прощається Анатолій Присяжнюк. — Жінка та молодший син Саша працюють у районній лікарні. Спеціально з роботи відпросилися, щоби город викопати. Я для них — додаткова робоча сила.

1937, 3 серпня — Анатолій Присяжнюк народився в м. Новоград-Волинський на Житомирщині
1956 — пішов в армію, служив водолазом у контингенті військ у Німеччині
1968 — одружився з Варварою Стібіш
1969 — народився син Віктор
1974 — з"явився син Олександр
2008, березень — здобув чотири "золоті" медалі на чемпіонаті світу з легкої атлетики серед ветеранів у Франції
Має онуків Юрія, Богдана, Дмитра та Станіслава

Зараз ви читаєте новину «Анатолій Присяжнюк щороку здобуває медалі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 903
Голосування Чому "Динамо" вилетіло з Ліги чемпіонів?
  • 1) слабкий тренер
  • 2) Суркіси - вчорашній день футболу
  • 3) нефарт
Переглянути
Погода