44-річний французький скелелаз Алан Робер піднявся на дах 16-поверхового будинку в центрі Києва. На підйом чоловік потратив 38 хв.
У понеділок о 9. 30 ранку під дверима офісу "Київстар" на вулиці Дегтярівській зібралося півсотні глядачів із фотоапаратами. Дізнавшись про намір Робера підкорити висотку, водії паркують свої авто і приєднуються до натовпу.
На даху 63-метрової багатоповерхівки двоє чоловіків прив"язують мотузку для страховки і кидають її донизу. Внизу її ловить одна з організаторів акції Тетяна Атаджанова.
— Як думаєш, витримає? — запитує хлопця, що стоїть поруч.
— Та він же важить 55 кіло, — махає рукою хлопець.
З"являється Алан — невисокий худий чоловік із волоссям до плечей. У правому вусі — жіноча сережка, на шиї висить чорний ланцюг з перлиною.
— Це не амулети, — каже скелелаз англійською. — Вухо я проколов три роки тому, коли дружина купила набір прикрас із бірюзи. Я взяв у неї одну сережку поносити. Тепер уже маю 20 власних. Хотів щось привезти і з України, ходив у ЦУМ. Але нічого до душі не припало. А кольє мені місяць тому подарував син.
Доки Робер лізе по скляній поверхні висотки, в натовпі вигукують "самородок", "божевільний". Сива жінка підходить до міліціонера, просить, аби той зняв француза:
— У нього, мабуть, нещасливе кохання, він хоче вбитись, — бідкається вона.
Міліціонер мовчить. Жінка обзиває його "ментом" і "звєрєм, а не людиною", відходить убік.
Піднявшись на дах будинку, Алан дістає з чохла прикріплений до пояса мобільний телефон, набирає номер дружини.
У тюрмі було непогано
— Алло, Ніколь, я живий і здоровий. Я люблю тебе, бо ти найкрасивіша. Привіт дітям, — гукає він у трубку. А тоді ліфтом спускається униз, на перший поверх.
У дворі Алан каже, що здолати багатоповерхівку було складніше, ніж він очікував.
— Заважав сильний вітер. На півдорозі від однієї присоски відлетів кусок пластмаси, — нервово потирає кістляву руку.
— Не оце? — запитує 10-річний школяр Борис, який разом із матір"ю прийшов подивитися на сходження. Хлопець простягає скелелазові маленьку пластмасову кульку. Алан ховає її до кишені.
Розповідає, що вперше заліз у власну квартиру на 5-му поверсі в містечку неподалік Парижа у 8 років.
— Забув ключі, а батьків не було вдома. А 1982-го побилися об заклад із другом на 500 доларів, що залізу на дах його багатоповерхівки на присосках. Парі я програв. Упав із 15-метрової висоти, покалічився.
Лікарі сказали Алану, що він — інвалід.
— Коли лежав у бинтах та гіпсі, познайомився з медсестрою Ніколь. Через півроку ми одружилися. Вона дозволила мені лазити по висотках і далі.
Запитую, чи молиться перед підйомом.
— За мене молиться Ніколь, свічки в церкві ставить. У мене навіть хрестика немає. Я ас, професіонал. Учора ввечері зайшов у ресторан і випив пляшку вина.
За підйом Алан Робер бере гонорар від $10 до 20 тис. Сума залежить від багатства країни.
— Ваша країна мені здалась бідною, — зізнається. — Але я бачив лише майдан Незалежності, на який виходять вікна мого готелю, та Андріївський узвіз. Ще проїхався метро. Воно мене шокувало. Напроти сидів хлопчина і гриз гамбургер. Коли виходив, поклав його біля вікна. Зайшла вагітна жінка, ніхто їй не уступив місця. Я їхав у робочий час, але в метро було так багато людей, ніби це місто безробітних.
Француз купив на Андріївському узвозі собі та трьом синам шкіряні браслети, а дружині — шкіряний пояс. Зізнається, що хоче нелегально залізти ще на якусь будівлю. Рік тому Робер зробив це в Дубаї, що в Об"єднаних Арабських Еміратах.
— Мене схопила місцева поліція і запроторила на три дні до в"язниці за порушення спокою. У тюрмі було непогано, — запевняє француз. — Безплатна їжа, телевізор. Та й співкамерники — нормальні пацани. Один украв гаманець на базарі, а інший сидів за п"яний дебош.
1996 — Алан Робер заліз на башту корпорації ІВМ у Африці
1998 — підкорив піраміду "Луксор" у Лас-Вегасі
2000 — виліз на Судзукі-центр-білдінг у Японії
2003 — підкорив Банк Ла Мілано в Словенії
2004 — піднявся на Дрезднер банк в Абу-Дабі
2005 — виліз на Сіті-банк у Чикаго
2006 — вибрався на Національний банк в Абу-Дабі
4 
35413
Коментарі