"Дивлюся по телевізору, читаю в газетах про горе людей, яких затопило. Особливо вражає "піклування" деяких сільських голів і їхніх секретарів. Коли вони зі своїми родинами забирають гроші за компенсацію збитків повені, а в односельців підтоплення ніби не було.

У 1994-му році я одержала земельну ділянку під забудову в низовині. Тоді як працівник сільради — вище мене, на горі. У дощі води стікаються вниз, на мою ділянку. Щоб не підтоплювало городину і підвали, архітектор на моєму плані накреслив канаву. Її я мала вирити трактором. Та сусід був проти — засипав канаву, робив усілякі капості.

Позаминулого року в травні чоловік хотів навести в канаві порядок, та сусід не дав почистити. Мовляв, канава його. А сусід цей такий, що й у бійку полізе — у церкві священика побив.

Нагуєвицький сільський голова М.М. Дрогобицький постановив: канава спільна, і сусід має поновити її трактором. Та канава і досі не чищена, заростає бур"яном. У дощі затоплює нашу криницю і гараж. На мої звернення щодо невиконання рішення голова відмахується: "Що коїться в країні, а я що зроблю? Якщо вас затопить, то будемо розбиратися й рішати".

Два роки ходжу в сільраду, а результатів керування голови немає".

Лист надійшов від С.О. Мояк із с. Нагуєвичі на Львівщині

×