Четвер, 22 лютого 2007 17:21

"Якби була свиняча власть, мене першого повісили б"

Автор: фото: Наталія ПАВЛЕНКО
  Колія свиней Григорія Захарченка за вправність називають Спеціалістом
Колія свиней Григорія Захарченка за вправність називають Спеціалістом

Григорій Захарченко, 51 рік, із села Хоцьки Переяслав-Хмельницького району на Київщині коле свиней уже 30 років. І собі, і людям. Запрошують його навіть у сусідні села.

О пів на восьму ранку на подвір"ї Захарченків за хатою на снігу конає 120-кілограмова льоха. За кілька хвилин до цього Григорій встромив їй ніж у серце.

— Це синові Сашку на весілля, — пояснює. — Десь мій брат Вітька у сватів — батьків нареченої — теж зараз коле. Я його навчив.

Григорій — худорлявий, у шапці-вушанці й валянках. Затягується цигаркою.

— Якби була свиняча власть, мене першого повісили б, — сміється, — як душогуба. Бувало, що за день по двоє-троє колов.

Розповідає, що його дід був колієм, а він спостерігав за ним. Як повернувся з армії, спробував із товаришем і собі.

— Получилось. Чисто все виходить, без крові, свиня бистро кончається. Стали й до чужих звать колоть.

— Він бігом робить, раз-раз, — долучається до розмови Юрій, 34 роки, брат Григорієвої дружини Валентини.

— Раз була історія, — продовжує господар. — Юрко, я і брат мій Вітька  заходимо до кабана. Він начинає кусаться — не пускає. Куримо. "Вітя, — кажу братові, — сходи ти сам". Коли виходить: і на нього кабан плигає. Я на мотоцикла — по ружжо до охотників. Застрелили, да і все. Є всякі свині. Як і всякі колії, — додає. — Бува, який заколе так, що кабан по городу бігає, кров"ю стікає.

— Гриша сам петлю кабану на ногу накидає. Обично це хазяї роблять. Але він не довіряє. Один у селі так робить, — каже Юрій.

— Треба порося колоть так, щоб воно не розґвалтувалося, бо кров"яне буде, — каже Спеціаліст, як за майстерність звуть Захарченка у селі.

Валентина, 36 років, несе до сараю в сумці гуску. Та намагається вискочити.

— Весільні подарунки, — сміється вона. — Кума он курку приперла. А брат — півня.

За низеньким парканчиком у дворі сходить гавкотом німецька вівчарка.

— За неї, паскуду, двісті рублів син Сашко, отой, якого женимо, віддав. Представляєте?

— Триста, — підходить 12-річний Ваня Захарченко. Він у старенькому одязі. Не пішов до школи, щоб допомогти батькам.

Питаю у колія, скільки бере за роботу.

За неї, паскуду, двісті рублів Сашко віддав

— Грошей — ні. Кусок м"яса, кусок сала одрубав — і все. Не нахальнічаю.

— А в Циблях (сусіднє село. — "ГПУ"), — додає Юрій, — колій ще й 50 рублів бере за роботу.

Інструмент у Григорія свій.

— Я відразу в серце попадаю, — каже господар. — Другий лапу задирає — шукає, де те серце. Я — ні. Потім смалю, розбираю. На базар зовсім не так, як для себе. А якось трапилась історія. Кололи кабана на два з половиною центнери. (Я вагу визначаю відразу. Можу кілограмів на десять помилитись, не більше.) Прийшли я і мій товариш. Закололи і в хату: хай порося доходить. А сажок такий, — показує рукою з півметра від землі, — підійнятий. Виходимо, а воно під сарай заповзло. Хоч розбирай. Насилу витягли, куток увесь гукали на поміч. Після того — все: чекаю, поки при мені кончиться.

Питаю у Вані, чи хоче стати колієм, як батько. За нього відповідає мама:

— Я курицю зарубать не способна. А Ваня з дев"яти год рубає. Воно, видно, по роду йде. Он же і його брат, — показує на чоловіка, — колій. А мій, — повертається до свого брата Юрка, — носитиметься з тим поросям як з писаною торбою.

— Я кроля за минуту обдираю, — хвалиться Юрій. — А сюди руки не стоять. Заколоть-то заколю, але в серце не попаду.

Чоловіки йдуть смажити й обшкрябувати кабана. Валентина запрошує до хати.

— Горілки треба чотири бідони таке весілля відбути. Чекаємо на двісті гостей, — сідає за стіл.

Із кімнати виходить заспана дівчина в халаті. Це 17-річна Юля — донька Валентини.

— Юля, виставляй, що в нас є, — каже їй мати. І продовжує: — У нас із Гришею це вже другий шлюб. Його жінка з роботи їхала, машина збила. А я зі своїм на той час три роки як розвелась. Юля маленька була. Рішилась я піти на його двох дітей, хоч це дуже страшно. Але ж знаєте, як у селі, коли жінка сама: вдова — не людина, коза — не скотина. Ми з Гришею раніше не зналися абсолютно. А тут за місяць зійшлися. Тепер я рада: з ним дуже легко. Він все достане, все проверне. За хазяїном і свинка — господинька.

Дівчина розставляє миски з налисниками, тушкованою картоплею, котлетами.

— Холодець принеси, — наказує мати. — Женимо оце Сашка. Йому 26. Є ще Таня — їй 28. Оцю хату молодятам залишимо. Їм же захочеться друзєй пригласить. То куди — до тещі? Самі перейдемо в мою хату, я з батьками будувати почала. Там майже все зроблено. Ваня — наше спільне дитя. Він Богом даний. Якщо заведемось лаяться, він каже: "Мамко, ти в одну сторону дивись, а ти, татку, в другу". Такий переживатєльний.

— Робота у вашого чоловіка могоричева. Не боїтесь, що спитися може?

— Ні, він уже років п"ять як не п"є. Дві тяжкі операції переніс. Я з того світу його витягла. Грошима всі родичі складалися. Колоть — то адський труд. Але Григорій робить все бистро і чисто. Сказали прийти на сім часов — прийде без десяти сім. Як на роботу. Заколе — і зразу додому. Без посиденьок.

Захарченки тримають четверо свиней, дві корови, курей, індиків. Обробляють кілька гектарів городу. Григорій безробітний, а у Валентини зарплата санітарки — 300 грн. Тож із господарства й живуть.

На подвір"ї в уже обсмаленого поросяти Григорій відрізає ноги. Ваня відносить їх у сарай. Сходяться жінки — мити кишки і начиняти ковбаси. Валентина заносить до сараю чергову подаровану курку і сміється:

— Самими подарунками весілля можна відбути.

1955, 25 грудня — народився Григорій Захарченко у с. Хоцьки Переяслав-Хмельницького району на Київщині
1971–1974 — вчився у СПТУ на тракториста
1977 — одружився з Надією, почав колоти свиней
1978 — народилася донька Таня
1981 — з"явився на світ син Саша
1992 — дружина загинула в аварії
1993 — одружився з Валентиною
1995 — народився син Ваня
Григорій 15 років працював на фермі конюхом і різноробочим, потім — трактористом. Зараз перебуває на обліку на біржі праці

Зараз ви читаєте новину «"Якби була свиняча власть, мене першого повісили б"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі