Костя Сапун разом із батьками та 63-річною бабусею Любов"ю Хоминчук живе у Вінниці. 10-річний хлопчик перейшов у 6-й клас гімназії з поглибленим вивченням математики. Навчається він на відмінно. У першому класі Костя не був, одразу пішов у другий. А потім ще й третій клас перескочив.
Цього року Сапун вирішив залишитися в своєму класі, а не переходити в 7-й.
— Йому сподобалися однокласники, — пояснює бабуся.
Костя стрибає по кімнаті. Коли чує про школу, прислухається. На стінах у два ряди розвішані його картини, які школяр малює цифрами.
— Це — перша картина, яку я написав олією. На ній я зобразив дівчинку. Але особливого задуму в ній нема, тому її можна пропустити, — відвертається від полотна Костик.
Бабуся знизує плечима й усміхається:
— Напевне, йому подобалась якась дівчинка. Він не розказував.
Хлопчик витягає велику картину, на якій зобразив трьох козаків.
— Останні півтора року в мене був історичний період, — зазначає малий. — А найперший був ляпальний — коли мені було 2,5 роки. Потім почався комп"ютерний — до п"яти років.
Бабуся зауважує, що через захоплення комп"ютером у Кості почав падати зір.
— Він лікувався у київській клініці "Аілаз". Потім подарував їм одну зі своїх картин — "Казкові квіти".
Костя ходить перед картинами, наче професор перед дошкою, склавши на спині руки.
— У залізничний період я малював колії, — продовжує він. — Потім зображав квіти, дерева. Пізніше малював на тканинах, це був текстильний період. А тоді зайнявся цифрографікою. Зараз я малюю трипільську культуру й зрідка — пейзажі.
Напевне, йому подобалась якась дівчинка
Бабуся просить Костю показати його цифрографіку.
— Він сам вигадав цей напрям, коли хотів намалювати портрет мами, — розповідає Любов Хоменчук. — Донька викладає інформатику та фізику в медичному університеті для іноземців, бо знає англійську мову. А зять Володимир викладає філософію у Вінницькій філії МАУП.
Рамки до полотен родина замовляє в художньому салоні. Одна коштує від 150 до 275 грн.
Костя розгортає скручені трубою два листи, помаранчевого та блідо-зеленого ватману.
— Школу я зобразив у вигляді оранжевої таблиці множення, і цифри ходять, — хвалиться він. — А ось цифроквітка. Найбільше тут нулів, бо вони схожі на насінинки.
Бабуся виносить із сусідньої кімнати ляльку-мотанку з кукурудзи.
— Костик і ляльки вміє робити, і писанки пише, — нахвалює внука. — Він майстер-класи у своїй школі проводить. І в технічний університет його запрошують — учити темношкірих студентів. Бо онук знає англійську мову.
— Узагалі майстер-класи — це неправильно, — піднімає вказівний палець Костя. — Писанки можуть писати і дарувати тільки дівчата. І це треба робити в тиші, — понижує він голос до шепоту, — на самоті. Боже борони того дня з кимось посваритися.
Бабуся розповідає, що вона філолог за освітою, раніше вчителювала в школі.
— Читати Костя почав у три роки. Я вирізала великі букви, розфарбовувала їх і клеїла по всій квартирі. Тиждень одну букву, другий — іншу. Якось приходить донька з роботи, а Костик сидить, газету "Правда" читає.
12 липня Костю Сапуна запросили на Міжнародний конкурс народного мистецтва в село Опішня Зіньківського району на Полтавщині. Він проводитиме там майстер-клас із ліпки підсвічника. Бабуся виносить недороблену фігуру міфічного птаха з сирої глини, на якому онук "набиває руку". Костя сідає біля нього і починає пальцями ліпити крила.
1997, 28 квітня — Костя Сапун народився у сім"ї математиків у Вінниці
1999 — намалював першу картину, на якій зобразив силуети дівчинки і хлопчика під дощем
2000 — почав читати; уперше отримав приз — великого іграшкового крокодила за картину на дитячому міському конкурсі малюнку
2003 — пішов одразу в другий клас
2005 — вигадав цифрографіку; за першу картину в цьому стилі отримав гран-прі на конкурсі "Хвилі мрії" в Сочі
8 
35413
Коментарі