Ексклюзиви
Вівторок, 27 травня 2014 19:24

Жінка хотіла залишити дитину і не втрачати коханого

  Яна ВАСИЛЕНКО 39 років, психолог. Народилася в Миколаєві. Закінчила місцевий медичний коледж. 1996-го переїхала до Києва. 10 років працювала медсестрою в реанімації, онкологічному центрі та психіатричній лікарні. Після факультету медичної психології Інституту соціальних наук Міжрегіональної академії управління персоналом улаштувалася патопсихологом у Науково-дослідному інституті соціальної й судової психіатрії та наркології. Зараз працює психологом у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей і молоді з функціональними обмеженнями ”Родина”. Здійснює діагностику та корекцію патологічних станів і психоневрологічних розладів. 2007-го відкрила всеукраїнську ”Лінію довіри”. Відповідала на дзвінки шість років. Сьогодні на ”Лінії довіри” безкоштовно працюють п’ятеро консультантів. Абонентську плату за зв’язок компенсує Міжнародний благодійний фонд ”Нове покоління”. – Мене цікавлять життя і люди, – каже Яна. – Найбільшу радість відчуваю, коли співрозмовникові стає легше і він починає бачити світло наприкінці тунелю. Третій рік навчається в українській філії Московського гештальт-інституту. Щомісяця відвідує триденні лекції та практичні заняття. Отримує кваліфікацію психотерапевта. Заміжня. Чоловік – перекладач з англійської. Познайомилися сім років тому в одній із соціальних мереж. Він – росіянин, але останні 18 років жив у литовській столиці Вільнюс. Рік листувалися. Потім він переїхав до Києва і зробив Яні пропозицію. Дітей не мають. Тримають сіамську кішку 14-річну Люсю
Яна ВАСИЛЕНКО 39 років, психолог. Народилася в Миколаєві. Закінчила місцевий медичний коледж. 1996-го переїхала до Києва. 10 років працювала медсестрою в реанімації, онкологічному центрі та психіатричній лікарні. Після факультету медичної психології Інституту соціальних наук Міжрегіональної академії управління персоналом улаштувалася патопсихологом у Науково-дослідному інституті соціальної й судової психіатрії та наркології. Зараз працює психологом у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей і молоді з функціональними обмеженнями ”Родина”. Здійснює діагностику та корекцію патологічних станів і психоневрологічних розладів. 2007-го відкрила всеукраїнську ”Лінію довіри”. Відповідала на дзвінки шість років. Сьогодні на ”Лінії довіри” безкоштовно працюють п’ятеро консультантів. Абонентську плату за зв’язок компенсує Міжнародний благодійний фонд ”Нове покоління”. – Мене цікавлять життя і люди, – каже Яна. – Найбільшу радість відчуваю, коли співрозмовникові стає легше і він починає бачити світло наприкінці тунелю. Третій рік навчається в українській філії Московського гештальт-інституту. Щомісяця відвідує триденні лекції та практичні заняття. Отримує кваліфікацію психотерапевта. Заміжня. Чоловік – перекладач з англійської. Познайомилися сім років тому в одній із соціальних мереж. Він – росіянин, але останні 18 років жив у литовській столиці Вільнюс. Рік листувалися. Потім він переїхав до Києва і зробив Яні пропозицію. Дітей не мають. Тримають сіамську кішку 14-річну Люсю

Хто й чому телефонує на "Лінію довіри", яку відкрила психолог Яна Василенко

Працівник служби довіри має бути емоційно і психічно здоровий. А головне – повинен уміти слухати. Активне слухання є одним із методів допомоги. Часто людині на другому кінці дроту потрібно просто виговоритися, щоб зняти нервове напруження. Якось подзвонила жінка і з півгодини розказувала, який негідник її чоловік, бо забув про річницю їхнього весілля. Коли все розповіла, подякувала, що я її вислухала. За темпераментом для цієї роботи більше підходять сангвініки та меланхоліки. Холерики самі люблять багато говорити, слухати інших їм важко.

В ідеалі на "Лінії довіри" має сидіти людина з освітою психолога. Але в нас працюють волонтери – ті, хто відчувають бажання допомагати іншим і готові робити це безкоштовно. Серед них є інженери, лікарі та вчителі. Вони на дзвінки відповідають у вільний від основної роботи час. Працюють позмінно з 12.00 до 24.00. Офіс не винаймаємо. Кожен консультант має телефон і в свою зміну відповідає на дзвінки.

Консультант повинен мати бодай якийсь життєвий досвід. Якось на роботу хотіла влаштуватися 22-річна дівчина. На співбесіді спитала її, що вона порадила би жінці, від якої пішов чоловік. Відповіла: "Скажу, аби з подругами пройшлася по магазинах. Мені це завжди допомагає зняти стрес". Іншої поради на такий випадок у дівчини не було, бо вона з такою ситуацією ніколи не стикалася. Тож на "Лінію довіри" беру не молодших від 25 років.

У телефонній розмові люди відкриваються більше, бо знають, що людина на другому кінці дроту ніколи в житті її не побачить, а може, й не почує. "Лінія довіри" – це слуховий контакт. Не бачиш обличчя, міміки й рухів, а чуєш лише голос та інтонацію. Але це передає на 70 відсотків більше інформації, ніж слова. За голосом можна багато чого сказати про людину. М'який мають ліберальні люди, яких важко вивести з рівноваги. Сильні голоси – в осіб із завищеною самооцінкою, схильних до ревнощів і різких змін настрою. Спокійний голос характеризує веселу і життєрадісну людину, експресивний – авторитарну.

Швидкість мовлення завжди відповідає темпераменту і темпу життя людини. Ті, хто говорять швидко і завжди логічно закінчують свою думку, живуть активно й енергійно. Вони зазвичай спершу роблять, а вже потім думають. Якщо розмовляють повільно і зважують кожне слово – звикли ретельно аналізувати ситуацію і обдумувати кроки. Коли людина переживає, голос стає тихий, темп уповільнюється, а дихання – важке й переривчасте. Коли щось розказує і в якомусь місці в неї починає тремтіти голос, отже, це – ­больова точка. Тут уточнювальних запитань треба ставити більше.

Найчастіше телефонують через проблеми у стосунках. Найбільше таких дзвінків отримуємо від підлітків. В основному – від дівчат. Одну зрадила подруга, від іншої хлопець вимагає близькості, а ще одна розійшлася з коханим.

Дзвонила жінка, чоловіка якої поранили під час розстрілу охоронців у гіпермаркеті "Караван". Після того випадку в нього почалася депресія. "Не знаю, що робити, – говорила. – Він зачиняється в кімнаті, цілими днями сидить на ліжку і дивиться у вікно. Сил уже немає, всі свої ресурси вичерпала". Порадила згадати, як вони жили з чоловіком доти, і робити те, що його раніше тішило. У такому стані зациклюються на своїй депресії. Те, що колись радувало, не дає задоволення, бо людина перестає це робити. Жінка пригадала, що чоловік любив рибалити й варити на вогнищі юшку. Порадила з'їздити на риболовлю туди, куди вибиралися зазвичай. Думаю, допомогло, бо після того не телефонувала.

Раз на два-три тижні дзвонять хулігани. Два роки підряд на нашу лінію телефонував хлопець із сексуальними розладами. Постійно вигадував якусь історію про те, як його хтось домагається чи ґвалтує – з подробицями. Але як тільки я починала ставити додаткові запитання, збивався і плутався. Урешті, вислухавши чергову розповідь, сказала: "Якщо ви хочете з кимось поговорити про свої сексуальні стосунки, телефонуйте на службу "Секс по телефону". А якщо чесно – у вас серйозні проблеми, і вам потрібна кваліфікована допомога". Більше не дзвонив.

Стараємося вкластися в 30 хвилин, але не завжди вдається. Часто говоримо по годині-півтори. Найдовша консультація тривала 3 години. Тоді подзвонила дівчина і почала розказувати: "Три роки зустрічаюся з одруженим чоловіком. Не думала, що завагітнію, бо лікарі поставили діагноз безпліддя. Та сталося диво. Але він просить зробити аборт. Каже, що вже має двох дітей і третя йому не потрібна. Заявив, що порве зі мною, якщо я збережу вагітність". Дівчина хотіла залишити дитину і не втрачати коханого. Спробувала разом із нею розвинути ситуацію у двох варіантах. Спочатку обдумували, що буде, коли вона зробить аборт і далі зустрічатиметься з одруженим чоловіком. А тоді – якщо вона народить дитину. Після 3 годин розмови вона зробила вибір на користь дитини. Десь за рік після того подзвонила ще раз: "Завдяки вам моє життя змінилося. Народила сина й зустріла чоловіка, який запропонував одружитися".

Позаторік телефонувала жінка, яка два роки жила у страху. В лікарні її випадково вкололи використаною голкою. Вона була певна, що їй занесли СНІД, і боялася заразити рідних: не спала з чоловіком, їла окремо, ретельно прасувала всі речі й боялася цілувати сина. Майже годину пояснювала їй, що СНІД не передається через слину й одяг, і навіть через голку ним важко заразитися. Одразу ж порадила пройти обстеження. За три дні вона повідомила: "Здала кров – СНІДу не виявили. І чому я раніше вам не подзвонила?"

Часто телефонують люди похилого віку, які залишилися самотні. Був такий випадок: подзвонила жінка за 60 і почала жалітися на сина: "25 років, а на жодній роботі більш як тиждень не затримується. Як починають критикувати, одразу звільняється. Зачиняється у своїй кімнаті, цілими днями слухає музику і навіть їсти не виходить. А я вже пенсіонерка й утримувати його не можу. Поговорити з ним не виходить – зразу стає агресивний". Почала розпитувати жінку про дитинство її сина, бо всі проблеми беруть початок із дитячого віку. Виявилося, сина народила після 40 й дуже ним опікувалася. Робила все, аби він нічим не переймався. Тому хлопець виріс не пристосованим до життя, не впевненим у собі, не мав свого "я". Таким важко у дорослому світі, бо вони звикли, що хтось має керувати їхнім життям. Попросила матір, щоб умовила сина поговорити зі мною. Проте він так і не подзвонив.

Зараз ви читаєте новину «Жінка хотіла залишити дитину і не втрачати коханого». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 96
Голосування Андрій Шевченко залишить збірну України після Євро-2020?
  • 1) так, разом з італійськими помічниками перейде до "Мілана"
  • 2) ні, захоче зіграти як тренер на Кубку світу-2022
Переглянути
Погода